Двометрові тюльпани та мініатюрні троянди-світильники. Колишня харків’янка створює на Закарпатті квіти з ізолону

Такі рослини не в’януть. Вони прикрашають оселю навіть взимку. А «виростити» їх можна своїми руками. Нині вироби з ізолону набувають усе більшої популярності. Такі світильники є не лише практичними, але й оздоблюють оселю.

Колишня кондитерка з Харкова, а нині майстриня Оксана Васильєва творить своїми руками справжні дива. Цікаві інтер’єрні речі почала виготовляти через те, що не могла знайти роботу у маленькому закарпатському Хусті. Змінити фах було непростим рішенням. Але зараз про це дівчина зовсім не шкодує.

Тож як працювати з ізолоном? Що з нього можна робити? Скільки часу займає створення однієї квітки? Про це Оксана розповіла «Карпатському об’єктиву».

Змінила діяльність через безвихідь

Змінила ремесло дівчина майже рік тому. За цей час декілька місяців тільки вчилася.

«Я дуже довго загалом сиділа без роботи. А жити з соціальних виплат із літньою мамою з інвалідністю непросто. Потрібні були гроші. Терміново! Спочатку думала випікати на замовлення печиво. Пробувала. Продати не виходило. Пропонувала у соцмережах свої послуги з виготовлення тортів до різних подій. Також безуспішно. Тут у кожного є свої улюблені майстрині і люди роками замовляють солодощі у однієї й тієї ж людини. Тоді почала шукати ідеї в Інтернеті, зрозуміла, що потрібно зайнятись чимось іншим. Не могла просто сидіти, склавши руки. Натрапила на цікавий майстер-клас із виготовлення світильників. Сподобалося, запалилася і вирішила, що це – саме те, чим я й займуся», – поділилася спогадами з «Карпатським об’єктивом» дівчина.

Про ізолон раніше харків’янка чула, але працювати з ним не вміла.

«Загалом ізолон – це назва торгової марки. Сам же матеріал називається ППЕ, що розшифровується як пінополіетилен. Продається він рулонами і може бути різних кольорів. Я замовляю матеріал із Інтернет-магазинів. Ізолон зручний у роботі, легкий, еластичний, його легко різати і можна фарбувати. Він досить дорогий. Бувають, звісно, дешеві замінники, але купувати їх не рекомендую, бо вони сильно поступається за якостями хорошій сировині. Електричну фурнітуру також купую на спеціальних сайтах. Так виходить дешевше навіть із пересиланням, ніж брати на місці в магазинах», – зізнається Оксана.

Перетворювати матеріал на дивовижні вироби харків’янка навчилася після перегляду майстер-класів, які знайшла у вільному доступі у одній із соціальних мереж.

«Вчилася я приблизно три місяці. Передивившись три відео, вирішила замовити ізолон, аби почати практикувати. Перші квіти виходили трохи незграбними. Я ж ніколи раніше рукоділлям не займалася, не маю художньої освіти. Але потім знайшла готові шаблони і робота стала приносити задоволення. Тепер шаблони можу вже створювати й сама. Загалом це заняття дуже захоплює. Допомагають продавати готові вироби волонтери, вони ж нерідко підказують ідеї та мотивують, надихають», – запевняє харків’янка.

Спочатку боліли пальці

Тюльпани, жоржини, лілії, троянди, гвоздики… Їх у кімнаті Оксани, яку вона винаймає разом із мамою, багато. Усі, наче живі…

«Найменша моя робота має висоту всього 20 сантиметрів. Це міні-орхідея. Світильник я зробила для себе і він мені дуже подобається, продавати його не збираюся, тим більше, що місця займає небагато. А от найбільшу роботу робила на замовлення. Це – двометрові тюльпани. Їх замовляла жінка для подруги, що живе у Чехії. Загалом такі світильники можна використовувати не лише для освітлення будинку, але й як декорації для фотозон», – наголошує дівчина.

За словами Оксани, аби зробити один такий декоративний виріб, потрібно витратити на нього не менше трьох днів.

«Над першими світильниками працювала дуже довго. Не було досвіду, повного розуміння властивостей матеріалу. Згодом сам процес пришвидшився, але все одно не можна наперед сказати, скільки часу займе власне робота. Усе залежить від розмірів, величини деталей, складності самої конструкції. Найдовше працювала невеличким з торшером – три тижні. Але в загальному одну роботу можна завершити за декілька вечорів. У середньому за тиждень можна зробити два світильники середньої величини», – каже дівчина.

Як наголошує вона, працювати з ізолоном нескладно, але на початку вона обпікала собі пальці через брак навичок.

«Усе, що потрібно для створення квітки – це сам ізолон, будівельний фен, ножик чи ножиці та часом фарба або лак. Ізолон – сам по собі матеріал будівельний, але його майстрині адаптували під свої творчі потреби. Тож згодом виробники почали виготовляти для них окремий вид сировини. Спочатку з матеріалу я вирізаю за шаблоном потрібні деталі. Далі, аби надати їм потрібної форми, нагріваю їх за допомогою фену. Після застигання зберігається форма, сировина стає міцною і твердою. Але невміння користуватися феном викликало в мене чимало неприємностей. Пальці були обпеченими вздовж і впоперек. Також непросто було навчитися працювати з підведенням електрики до виробів. Спочатку зверталася за допомогою до сусіда. Тільки коли він усе показав, детально пояснив, зрозуміла, що насправді труднощів ніяких немає. Такі тимчасові невдачі мене не зупиняли, навпаки – мотивували дізнатися більше», – зізнається Оксана.

Виготовляти щось своїми руками, на думку харків’янки, завжди приємно, адже людина може відчути себе маленьким творцем.

«Після перших успіхів з’являється неймовірно приємне відчуття, що ти можеш, що ти не спасувала, що ти причетна до створення прекрасного, що твої руки не тільки для того, аби тримати в них ложку. Згодом почала вдосконалювати вміння, знайшла способи, як полегшити свою працю. Наприклад, є спеціальна форма, до якої потрібно прикласти ізолон, аби листочки вийшли з прожилками. Тоді вони мають натуральний вигляд. Єдиний нюанс, який є трохи неприємним у роботі з цим матеріалом – це терміновість. Усі деталі потрібно формувати дуже оперативно, поки ізолон гарячий. Якщо ж фен потримати над матеріалом довше, він згорить. Так, у мене бували ляпи, але техніку, вважаю, що наразі освоїла досить непогано», – наголошує майстриня.

Повертатися жити до Харкова Оксана Васильєва не планує. Каже, що тут знайшла багато нових друзів та кохання свого життя.

«У мене з’явилося багато подруг. Я їм завдячую одними з кращих моментів свого життя. Вони допомагали мені у найбільш скрутні хвилини. І не лише моральною підтримкою, але й матеріально. Скажімо, коли мама потребувала дорогих ліків, вони мені їх приносили абсолютно безкоштовно. Також отримала від них чимало цінних подарунків. Дівчата вчили мене закарпатських слів, влаштовували посиденьки з дегустацією фірмових місцевих страв, водили в гори і возили на захоплюючі на екскурсії визначними місцями. Вдома в мене не було таких щирих і надійних друзів. Крім того, я познайомилася з неймовірною людиною, Павлом, із яким незабаром плануємо одружитися. Він також простягнув мені руку підтримки у непрості часи. Одним словом, планую залишитися в Хусті навіть після війни. Мені тут подобається не тільки природа, але й чудові люди, які вміють дарувати іншим найцінніше – тепло своїх душ. Цю якість я ціную найбільше!», – запевняє Оксана Васильєва.

У творчому плані дівчина має також чимало різних задумів на майбутнє.

«Дуже б хотілося відкрити невеликий сувенірний магазин, де б туристи могли купити саме речі місцевих майстринь. Насправді тут існує зі збутом проблема, бо роботи ми всі продаємо тільки через Інтернет. Сувенірні крамниці є, але в них асортимент виключно магазинних товарів», – зізналася вона.

Крім того, Оксана має намір опанувати ще декілька технік рукоділля, зокрема, навчитися плести з лози меблі та вишивати стрічками.

«Мене зачарувала Іза та її працьовиті люди. Дуже хотілося б мати дома крісло-гойдалку та журнальний плетений столик. Звісно, можна купити готові вироби, але хочеться саме зробити їх своїми руками. Також у будинку, в якому ми будемо незабаром жити з Павлом дуже не вистачає картин. Тож я планую вишити їх стрічками. Це нескладно, але часу на опанування нових захоплень поки що катастрофічно бракує!», – стверджує дівчина.

Однак із такою наполегливістю, з такою цілеспрямованістю, Оксана точно зможе втілити в життя усі свої заповітні мрії.

Марина АЛДОН