Незвичне хобі: закарпатець розводить вдома… хробаків

У кожного свої захоплення. Комусь подобається займатися розведенням котиків, комусь – собачок, хтось полюбляє екзотичних птахів, а хтось – гризунів. Тут, як кажуть, на колір і смак… головне, аби домашні улюбленці утримувалися у належних умовах, були ситими і доглянутими.

Утім у тячівця Ернеста Молнара дуже незвична пристрасть… у вільний від роботи час йому до снаги бавитися зі своїми слизькими повзучими маленькими «друзями». Чоловік розводить хробаків і каже, що це – справді те хобі, яке приносить йому моральне та матеріальне задоволення. Для чого ж закарпатцеві черв’ячки і як на них можна заробити? Про це він розповів «Карпатському об’єктиву».

Надихнув кум із Києва

Пан Ернест давно є пенсіонером і зізнається, що відколи пішов з роботи довго не знав, чим зайнятися.

«Я занедужав і мені дали пенсію через хворобу. Мав тоді всього 52 роки. Любив їздити на гриби, тож час від часу бував у лісі. Але все одно чогось не вистачало. Почав розводити перепілок, не вийшло, не було досвіду, частина птахів загинула. Потім захопився бджільництвом, але швидко зрозумів, що то не моє. Вирощував різну городину, але взимку сумував. Аж поки якось до мене не завітав кум із Києва і ми не пішли з ним на рибалку. Дмитро – затятий риболов, член клубу рибалок, добре знається на тонкощах справи. Багато всього я дізнався саме завдяки йому. Утім перед нами постало питання – де взяти хробаків. Накопали простих дощових… хоча можна було й купити, але мені тоді шкода було давати гроші за таку «дрібничку». А потім Дмитро розповів, що має знайомого, який розводить і збуває черв’яків, навіть непогано на цьому заробляє. Тож я й сам замислився… а чому б і ні!», – розповів чоловік «Карпатському об’єктиву».

Проте… як саме розводити хробаків, яких, для чого конкретно – Ернест Молнар і гадки не мав, тож за допомогою онука почав вивчати інформацію в Інтернеті.

«Справа в тому, що одразу потрібно визначитися, для чого вам черв’ячки – для отримання біогумусу на ділянці, для рибалки чи для годування птиці. Дехто ще ними займається, як матеріалом для косметичної промисловості. Технологія розведення хробаків може бути різною. Крім того, треба пам’ятати, що ці крихітні створіння, як і будь-які домашні улюбленці, повинні ще й чимось харчуватися. Тож я годую їх гноєм, бадиллям рослин, овочевими відходами їжі (тільки не картоплею, у якій багато крохмалю і яка може нашкодити черв’якам), папером, соломою. Температура у них також повинна бути відповідною, їм не повинно бути ні дуже тепло, ні надто холодно. Оптимально має бути 15 градусів тепла. Тобто, влітку слід робити затінок. Взимку ж, коли стовпчик термометра опускається, ці милі істоти засинають, а весною – відновлюють життя. Якщо хочеться йти на рибалку взимку, то для хробаків потрібно створювати відповідні умови, утримувати їх у приміщеннях, ямах, прикритих плівкою, споруджувати над ящиком, у якому вони живуть, спеціальний намет або саркофаг. Загалом технологія не є складною, але про розплідник треба дбати!», – зізнався закарпатець.

Відпускати черв’ячків «гуляти» на ділянку, за словами пана Ернеста, не можна, бо вони можуть втекти до сусідів. Також він радить уникати спалювання поблизу гілок чи листя дерев, бо дим може хробаків убити. А ще, наголошує чоловік, потрібно позбутися гризунів, жаб та кротів, адже вони харчуються безхребетними.

Кілограм хробаків за 3500 гривень?!

На Закарпатті продати хробаки можна хіба що рибакам, а от за кордоном ними ласувати люблять навіть люди…

«У Європі на хробаках заробляють шалені гроші. Там черв’яків замовляють у ресторанах, вирощують на спеціальних фермах, як у нас дехто равликів. До нас це поки не дійшло, але скоро дійде. Син у мене живе в Данії і там кілограм хробачого м’яса коштує на наші гроші 3500 гривень. У нас – кілограм хробаків вартує удесятеро менше. Я своїх збуваю тільки серед вузького кола, але син жартує, що приїде, приготує з них соус Дорте, і всі мої рибаки у чергу за делікатесом вишикуються», – посміхається Ернест Молнар.

Тячівець переконаний, що розводити хробаків може кожен і для цього не потрібен ні стартовий капітал, ні взагалі будь-які вкладення.

«Головне для розплідника – невеличкий шматок землі, кілька дощок і бажання. Я взяв дошки шириною 30 сантиметрів, збив їх у формі прямокутника. Розміри 1,2 на 2 метри. Таких «вольєрів» у вас може бути декілька, але на цілий сезон риболовлі для себе особисто одного вистачить. Я хробаків продаю іншим любителям половити рибку, тож маю три локації, де живуть черв’яки. Заповнюю площу всередині не ґрунтом (він повинен бути тільки знизу і добре розпушеним), а листям, гіллям дерев, травою, якої не повинно бути багато, бо вона може почати цвісти і хробаки втечуть. Добре, якщо у вас є попіл, він багатий на кальцій і фосфор, що сприяє швидкому росту. Гілки також повинні бути не зовсім дрібними, а більшими, аби черв’яки могли посеред них відкладати яйця. Коли хочеться набрати «приманки» для риби, досить витягнути з землі гілку, під нею неодмінно буде чимало хробаків. Розплідник періодично також слід зволожувати, поливати водою приблизно двічі на тиждень. Якщо у вас проблема з кормом, можете просто надерти на шматки картон і розкидати посеред «вольєру», безхребетним він дуже смакує. Також добре підійде минулорічне листя, у ньому черв’яки інтенсивно розводяться», – ділиться закарпатець досвідом.

За словами пана Ернеста, хробак – ідеальна наживка для риби і на нього ловиться лящ, короп, карась, піскар, окунь, сазан, плотва, краснопірка.

«У нас багато видів річкової та озерної риби, більшість із якої можна зловити на черв’яка. Тому мати вдома розплідник важливо, аби не бігати з лопатою по городу і пів дня не шукати наживку. Черв’яки дендробена на сьогодні є найперспективнішими хробаками. Саме їх вважають за краще купувати і розводити багато рибалок. Важливою їхньою перевагою є здатність адаптуватися до доволі низьких температур. Вони в холодну пору року можуть не тільки вижити, але навіть розмножуватися. На вигляд хробаки можуть бути червоного, фіолетового, зеленого або коричневого кольору, на хвостах у них знаходиться невелике потовщення. Дендробена не є дешевим хробаком, але з однієї особини за рік можна отримати цілих 100 і це при тому, що черв’як не вважається плодючим. Прожити такий черв’ячок може 10-12 років», – зізнається чоловік.

На риболовлю закарпатець ходить досить часто: 1-2 рази на тиждень. Каже, що на черв’яка вдавалося зловити навіть щуку, хоча вважає це випадковістю.

«Видно, біля наживки скопилося багато риби і щука піймалася. Я ж ловив окунів. Вважаю, що мені поталанило, утім не приписую цей випадок собі до списку заслуг, – посміхається тячівець. – А загалом ловити кожну рибу потрібно за своєю технологією. Тут існує багато тонкощів. Хоч я й не професіонал, а тільки любитель, та багато нюансів уже вивчив».

Чоловік хоче спробувати розводити й декілька інших видів хробаків, зокрема, червоних каліфорнійських.

«Ці черв’яки родючі і легкі в утриманні. Одна пара за рік може давати 3 тисячі молодняка. Вони багато їдять і швидко ростуть. Єдиний недолік – важко переносять холод, але зими в нас останнім часом не дуже холодні і це вже – серйозний привід, аби спробувати, – наголошує він. – Маю велике бажання завестися ще в один вид, але утримувати хробаків потрібно в будинку, а дружина категорично проти. Тому поки що задовольняюся «вуличними» варіантами».

Ернест Молнар запевняє, що розведення хробаків для нього не є чимось особливим, він розцінює своє хобі, як, скажімо, вирощування курей.

«Колись закарпатцям здавалося, що утримувати вдома равликів – це дикість, а нині такі ферми користуються неабияким попитом. Тож вірю, що настане час, коли і хробачині ферми стануть нормою!», – ствердно підсумовує він.

Марина АЛДОН