Телефонний дзвінок назавжди перевернув життя закарпатки

Колись закарпатці найчастіше знайомилися на вулиці чи у кінотеатрах, зараз же молодь – переважно у соцмережах… Утім є дуже ексклюзивні випадки, коли двох людей зводить разом випадковість. Зокрема, Наталія Роман із Тячева познайомилася зі своїм чоловіком завдячуючи мобільному телефону, подарованому друзями на День народження.

Пара разом уже більше 20 років і дуже щаслива. У обох раніше були інші стосунки, але вони зовсім не шкодують, що доля звела їх разом. Як же Наталія та Микола познайомились, коли в ті часи мобільних телефонів у області були одиниці? Про це закарпатка розповіла «Карпатському об’єктиву».

«Коли одні двері закриваються, шукайте нові»

Зараз пані Наталії 62 роки. Її чоловікові – 64. А тоді вони були, як вважає сама ж жінка, хоч уже й не надто юними та достатньо зрілими для справжнього кохання.

«Я мала 41 рік. За плечима – 20 років шлюбу, сльози, зневіра і розлучення. У мене була вже доросла донька Андріана, яка на той час мала 19 і саме збиралася заміж. Я ж вперше одружилася у 20. Василь спочатку був непоганим чоловіком, але далі мені ставало відомо про все нові й нові його пригоди, постійні «стрибання у гречку» навіть із близькими подругами. Рішення розлучитися було нелегким, але я вирішила, що більше терпіти не буду. Єдина дитина виросла і все чудово розуміла, сама радила покласти «крапку» моїм стражданням. Василь був не проти розлучення, його нова пасія саме носила під серцем дитя. Нам із донькою він залишив будинок, а сам перебрався до Хуста, звідки родом була його наступна за мною дружина. Знаю, що в них народився син і зараз у мого колишнього вже четвертий за рахунком шлюб. Зла на нього не тримаю, від душі бажаю, аби нарешті знайшов саме ту, яку стільки років шукає», – розповіла жінка «Карпатському об’єктиву».

Після розлучення Наталія Роман переживала не найпростіші часи, психологічно було непросто звикати до самотності, тож друзі вирішили її підтримати і подарувати до свята «модну штучку».

«Кажуть, що коли перед людиною закриваються двері, неодмінно десь поруч повинні бути нові, які просто потрібно знайти і зайти в них. У тому, що це правда, переконалася сама. Погорювала я після розлучення кілька місяців, як у моє життя «постукало» справжнє щастя. У ті часи мобільні телефони ще були рідкістю, їх мали лише найбільш заможні. Самі «кнопкові апарати» коштували дорого, плюс ще постійно потрібно було мати гроші, аби поповняти рахунок. Тоді треба було купити спеціальну картку, стерти копійкою захисну смужку і ввести цифри. Такі картки продавали на 25, 50, 100 гривень поповнення. Телефони були простенькими, без камер, фотоапаратів, тільки аби поговорити і написати SMS. Уже пізніше з’явилися більш «наворочені». Але аби мене трохи розрадити, три найкращі подруги скинулися коштами і купили мені мобільний. Я на той час не дуже розкошувала, зарплата була досить маленькою, тож сама б, скоріш за все, собі таку покупку не дозволила. Подарунку я шалено раділа, хоча навіть не знала, із ким спілкуватися по телефону. І от одного разу мені хтось сам зателефонував. У слухавці я почула приємний чоловічий голос. Це був Микола», – зізналася закарпатка.

Той дзвінок повністю змінив не лише її смуток на радість, але й із ніг на голову перевернув усе життя.

Побула і в ролі зрадженої жінки, і у ролі коханки

Якщо раніше пані Наталія страждала через зради чоловіка, то пізніше їй і самій довелося відчути себе розлучницею.

«Знайомство з Колею було абсолютно випадковим. Він у той вечір набрав перший же номер, який прийшов у голову. Вони з друзями щось відзначали, трохи випили і вирішили порозважатися дзвінками незнайомим людям. Так першою ж «жертвою» розваг стала я. Микола запитав, чи Наталія вдома, назвавши випадкове ім’я, яке першим спало на думку. Його здивувало, що мене так звати і, більше того, він спочатку навіть розгубився. Потім спитав, чи читала я «Робінзона Крузо». Я тоді саме торгувала книгами і не просто переповіла йому сюжет, а й запропонувала кілька нових видань. Він подякував і просто відповів, що зараз найбільше мріє опинитися на безлюдному острові. Ми говорили недовго, але між нами одразу промайнула іскорка. Наступного дня він зателефонував уже тверезим і ми познайомилися більш близько. Розмовляли на різні теми. Виявилося, що він не з Закарпаття, а з Чернівецької області. Через кілька тижнів мій новий знайомий завітав до мене у гості і дуже сподобався мені. Я практично одразу зрозуміла, що так добре, як із ним, ще ніколи раніше не почувалася. Між нами панувала повна ідилія», – зізналася жінка.

Утім не все так гладко було в цієї пари. Микола виявився одруженим, хоч і нещасливим у шлюбі.

«Із Оксаною вони жили разом тільки заради дітей. Єдності і гармонії у стосунках не було давно. На розлучення ж він ніяк не міг наважитись. Найменшій із трьох доньок Марічці було тільки 12. Коля нічого мені не обіцяв, але я й не вимагала. Так, відчувати себе у коханкою не дуже приємно, але втішала думка про те, що близькі люди нас обох раніше зраджували. Звісно, це лише виправдання власного сумління… але в той же час, нас мучили докори сумління. Часом навіть хотілося розійтися. У Миколи був невеликий бізнес у його селі, він займався виробництвом ковбас, це теж його зупиняло від переїзду. Але ми часто телефонували одне одному, приблизно раз на місяць зустрічалися і цього нам було досить. Могли годинами говорити про все: про книжки, які читали, про свої мрії та надії, про життя загалом. Кожен дзвінок ставав чарівним моментом, коли ми могли відкрити один одному свої серця та думки. Це був особливий зв’язок!», – наголосила закарпатка.

І хто знає, скільки б усе так тривало, якби не нещасний випадок із пані Наталією.

«Якось на вихідні Коля обіцяв приїхати, але не зміг. Я образилася і пішла в гори з подругами. Але там поламала ногу. То була неприємна пригода, але зі щасливим фіналом. Микола мені кілька разів телефонував, та в лісі зв’язку не було і він почав нервувати. Дівчата мене на плечах дотягнули до дороги, там «зловили» зустрічний автомобіль, аби доправити мене до лікарні, бо ще й наша машина «заглохла» і ніяк не заводилась. Майже добу Микола не міг мені додзвонитись, дуже нервував. А потім, коли я спала після наркозу, відповіла Світлана. Вона залишилася доглядати за мною і повідомила, що мене прооперували. Коля кинув усе і примчав до мене. Він на колінах просив вибачення і зробив пропозицію, пообіцявши, що одразу, коли повернеться додому, розповість про нас Оксані та попросить розлучення», – заявила Наталія Роман.

Слово чоловік таки дотримав, але розлучитися з дружиною вдалося не одразу.

«Процес тривав десь рік, або й трохи більше. Микола залишив Оксані все: машину, бізнес, будинок, а дітям регулярно сплачував аліменти, бо повнолітньою на той час була єдина донька. Не обійшлося й без скандалу, бо розривати стосунки жінка не бажала, приїжджала до мене, тягала за коси, влаштовувала істерики. Але згодом усе налагодилося. Наразі усі діти Миколи дорослі і підтримують із нами обома хороші стосунки. Оксана вийшла заміж вдруге, здається, щаслива. Андріана з Миколою теж товаришує. Живе вона в Ужгороді, має свою родину, двох діток, але час від часу гостює у нас», – запевнила жінка.

Пані Наталія вдячна долі за Миколу, бо переконана, що вони створені одне для одного.

«Буває таке, що шлюб укладається на небі. Так от… це – про нас! Хоч ми і не вінчані, але точно створені для того, аби бути разом. Більше 20 років спільного життя не перетворили наші почуття у щось буденне, ми кохаємо одне одного і хочемо, аби це піднесення тривало вічно. Зараз у нас обох сучасні телефони, але ті два старенькі, які нас познайомили, зберігаємо вдома, як цінну сімейну реліквію!», – зізнається Наталія Роман.

Марина АЛДОН