Дикі качки, поні та коні, кізоньки й канал Ракош посеред Будапешта

Коли б хтось сказав, що все це можна побачити у столиці Угорщини, не повірив би. Тепер переконався на власні очі.

Урбанізоване двохмільйонне місто справді перетинає невеличкий канал Ракош, чимось схожий на берегівську Верку. Правда, він значно вужчий, але головне – чистий. На потічку можна нарахувати з десяток місточків, тоді коли в Берегові їх всього чотири. Береги теж вимуровані з каменю і на плесі щоранку зустрічаєш крижів, точнісінько таких, як на Верці. Проте тут є одна відмінність: у Берегові птахів регулярно підгодовують, часом навіть небажаною їжею – рештками хлібобулочних виробів, які шкідливі для щлунків птиць, а на каналі в Будапешті крижі добувають собі корм самі – пірнають з головою у воду чи ловлять комахів на льоту, або порпаються в її пошуку на березі.

Час від часу «конкуренцію» качкам складає… бурий пес, який теж полюбляє окунутися в каналі.

«А він не простудиться?»,- питаю в господарки тварини.

«Уже звик»»,- почув у відповідь.

Озеленені береги Ракоша – любиме місце для вигулювальників собак. А ще тут займаються оздоровчим бігом – від зовсім юних до вже літніх людей. Всі знають один одного, вітаються, розпитують про справи, бажають хорошого дня.

Навідуються сюди й любителі графіті, котрі демонструють свою майстерність переважно біля містків або попід ними.

На лівому березі потічка привертає увагу пам’ятний знак, приурочений підписанню історичного Тріанонського договору, згідно з яким Угорщину після Першої світової війни розчленували по клаптиках.

Не пройдеш байдуже мимо і повз конюшні та вигулювальних майданчиків для коней і поні, яким тут же згодувають у спеціальних тюках із дроту свіжу траву. Якимось чинои «вписалися» у їх компанію дві симпатичні кізоньки, які досить вільно почувають себе серед гривастих.

Дивують також оригінальні дерева, з одного стовбура яких виростає по 4-5 інщих розгалужень. А відмежовує канал від житлового кварталу рівний ряд зелених ялинок, посаджених нещодавно в рамках акції «Будапешту – 10 тисяч нових дерев!»

До слова, йдучи до потічка, бачимо величезну ялицю, прибрану новорічними прикрасами – вона стоїть тут з минулого року. Таких різдвяних красунь можна зустріти і в інших мікрорайонах столиці.

Поцікавилися в одного із старожилів, а звідки бере початок Ракош?

«Це досить приваблива історія,- поділився з «Карпатським об’єктивом» літній чоловік.- Потічок витікає зі штучного озерця, викопаного за вказівкою двох власників пивзаводу, що діяв тут ще з 1854 року. Його розміри 12О м х 6О м, глибина – 1,5 метри. Взимку тут видобували лід для охолодження пінистого напою. Кригу зберігали в гірських печерах. За один раз можна було заготовити 7 тонн льоду, якого вистачало для обробки 5О гігалітрів пива.»