Восьмирічна переселенка з Миколаєва виготовляє і продає ляльки-мотанки, щоб придбати тепловізор для воїнів ЗСУ

Вероніка Крамаренко виготовляє ляльки-мотанки та різні вироби із епоксидної смоли. Поробки продає, щоб купити тепловізор для воїнів Збройних сил України.

13 грудня дівчині виповнилося 8 років. Навчається у другому класі Початкової школи Перечинського опорного ліцею.

Сім’я Крамаренків проживала у місті Миколаїв. У серпні Марія з донькою приїхали на Закарпаття. У Перечині знайшли тимчасовий прихисток. Глава сім’ї Антон час від часу приїжджає до рідних.

Рукоділлям Вероніка займається із трирічного віку. Цю любов та хист доньці привила мама та вихователька дитсадку.

– Я працювала в Миколаївському обласному краєзнавчому музеї. Окрім екскурсій з відвідувачами, проводила різні майстер-класи з дошкільнятами та учнями початкової школи. У нас була розвинена система майстер-класів. Вдома ми проробляла все це зі своїми дітьми: я з Веронікою, моя колега – із сином. Робили це для того, щоб розуміти, як пояснити діткам, щоб вони могли правильно і гарно зробити поробку. До прикладу, це були грибочки з вати, мотанки, – пригадує Марія. – Коли росія здійснила повномасштабне вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року, ми з квартири перейшли жити до піцерії. Піцерія – власна справа чоловіка. Приміщення знаходиться у підвалі, під час обстрілів там було безпечно знаходитися. Цілий місяць ми готували їжу, чай, каву для працівників поліції. Дитину треба було чимось зайняти. Поїхала до музею по нитки. Взяла залишки клубків з білими та червоними нитками. Вона їх виготовляла і дарувала поліцейським як оберіг.

– Поліцейським готувала каву, чай та робила для них мотанки. Грала з ними у шахи. Ляльки-мотанки – це не просто ляльки, вироби із ниток чи тканини. Ляльки-мотанки здавна вважаються оберігами в українській культурі, – зі знанням справи каже маленька майстриня.

12 серпня у Перечині проводився благодійний концерт та збір коштів для ЗСУ. Вероніка виготовила з два десятки ляльок-мотанок і продавала їх у центральному скверику міста. Тоді я і познайомилася з нею. Виручені кошти від продажу дівчина передала організаторам акції.

Дідусь Вероніки – військовослужбовець. Він сказав, що хлопцям з 79 окремої десантно-штурмової бригади треба прилад нічного бачення. Вероніка вирішила допомогти нашим захисникам: почала виготовляти ляльки-мотанки. Нитки купує мама за власні кошти. Один клубок коштує 60 грн. Вероніка виготовляє ляльки-мотанки – чоловіка і жінку та ангела-охоронця. Продає їх в Ужгороді. Ціну не встановлює – хто скільки дасть.

– Спочатку робила ляльки з білих та червоних ниток, тепер патріотичні – з жовтих та синіх. Це кольори українського стягу, – піднесено каже дівчина.

Коли є з десяток готових виробів, Марія з донькою сідають на рейсовий автобус і їдуть до обласного центру. На вільній лавці на Набережній (липовій алеї) розкладають свої поробки. Для привернення уваги пішоходів виставляє табличку з написом «Збираю на тепловізор для ЗСУ». Люди беруть по одну-дві ляльки.

– За один виріб дають десятку, хтось 50 гривень, а дехто і сотню, – каже Вероніка.

За два місяці Вероніка назбирала шість тисяч. Тепловізор коштує від 20 тисяч гривень. Дівчина має мету і впевнено йде до неї. Після школи та виконання домашнього завдання починає займатися рукоділлям. Одну ляльку виготовляє за півгодини.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора