До Нового року закарпатець прикрашає не ялинку, а вирощені власними руками мандарини та лимони

Ужгородець Степан Мица живе не у приватному, а в багатоквартирному будинку. Чоловік народився і виріс у селі, серед казкової природи, тож і в місті завжди мріяв про фруктовий сад. Довго втілити в життя це заповітне бажання не вдавалося. Утім зараз у чоловіка дерева ростуть на підвіконнях і вирощує він не будь-що, а екзотичні насадження – лимони та мандарини.

Займається цим більше 10 років, відколи не працює і має вільний для улюбленого хобі час.

Як з’явилася ідея створити фруктовий сад у квартирі? Скільки часу треба, аби дерево дало плоди? Чи важко доглядати за тропічними рослинами? Про це та інше закарпатець розповів «Карпатському об’єктиву».

Із маленького любив дерева

Пану Степану 65 років. На пенсію він пішов раніше через хворобу. Утім, як каже сам, коли з’явилося заняття для душі і здоров’я покращилось, і жити стало цікавіше.

«Я з Тячівщини. Народився між гір. У нас був великий фруктовий сад. Це – дуже солодкі спогади. Вдома завжди були яблука, груші, черешні, вишні, абрикоси, сливи… У сезон їли, не миючи, прямо з дерев. На зиму мама варила компоти, варення, джеми. Потім так склалася доля, що я поїхав вчитися до Ужгорода. Тут почав працювати, створив родину, купив житло, пустив коріння. У батьківській хаті буваю лише на зимові свята. Там тепер мешкає молодша сестра. Ми у неї всі семеро збираємося на Різдво. Під Ужгородом купив ділянку та невеликий будиночок, думав на старості переїдемо туди з дружиною. Однак син одружився і побудував там пристойний дім. Ми так і залишилися з Ірою тут, у чотирьох стінах. Та мені так не вистачало рослинності, вільного простору, що я почав радитися з квітникарями, як би зробити міні-сад на підвіконні. Багато інформації знайшов у Інтернеті, багато чого прочитав у книжках, дещо підказали знайомі. Потім я захворів. Ідею довелося відкинути на два роки… Їздив із лікарні в лікарню. Підвело серце. Але я все одно жив із думкою про сад. Якось розповів про все сину. Він замовив мені перші деревцятка з Іспанії. Це був мандарин і два лимони. Я не вірив, що колись вони плодоноситимуть, але вже незабаром вони зацвіли», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» чоловік.

Із цих перших рослин і почав ужгородець вирощувати свій сад у квартирі.

«Згодом я вже й сам замовляв собі дерева. Так і вирішив зупинитись на цитрусових. Мої перші мандарини вродили через пів року після того, як опинилися в моїй квартирі. Загалом вони плодоносять на 3-4 рік свого життя, бо вважаються швидкоплітними. На дереві може бути навіть кілька десятків плодів. Хоча вони карликові. Лимон також вперше зацвітає приблизно через 3 роки після посадки і здатен плодоносити цілих 30 років. Проте плодів на ньому менше, ніж на мандаринах. У мене зараз 12 лимонів і 28 мандаринів. Усі дають мені врожаї. І це страшенно тішить! Цитрусові моя родина ніколи не купує. Та й магазинні завжди оброблені хімією, а ці – натуральні. Вони навіть мають інший запах і смак. Мандарини, наприклад, набагато солодші та дуже ароматні. Дерева ростуть у горщиках. Для цього я спеціально засклив обидва балкони і для рослин спеціально обігріваю приміщення, а також на підвіконнях. На жаль, через брак площі розширити володіння мені проблематично. Сину також віддав кілька деревцяток, аби в нього вдома теж був урожай і діти змогли собі зірвати плоди тоді, коли хочуть з’їсти. Аби звільнити «площу», дружині довелося відмовитись від кімнатних рослин. Більшість із них вона віддала сестрі, деякі залишилися, але тільки такі, які можуть зберігати красу десь посеред кімнати… тобто які є більш тіньостійкими», – зізнається закарпатець.

Пані Ірина у квартирному садівництві чоловіка у всьому підтримує, хоча каже, що він зі своїми деревами проводить більше часу, ніж із нею.

«Степан розмовляє з мандаринами, гладить їх, підживлює, поливає, постійно шукає про цитрусові якусь інформацію у різних джерелах. Навіть із друзями найчастіше говорить саме про свої дерева, а не про політику чи футбол», – посміхається жінка.

До Нового року можна прикрасити і мандарин

Із насіння мандарини Степан Мица також пробував вирощувати.

«Я висаджував і лимони, і мандарини. Вони проростали, але не плодоносили. Я навіть прищеплював їх, але в мене не вийшло. А от сину вдалося таким чином виростити лимон. Він це робив, аби просто довести мені, що це можливо. Зараз тому дереву уже більше 10 років. Я свої невдалі екземпляри роздарував друзям. Їхні дружини деревам раділи, бо вони для них просто як кімнатні рослини. Останнім часом не експериментую. Коли хочу нове дерево, замовляю його через Інтернет. Однак багато рослин мені саме подарували. Про моє захоплення відомо багатьом знайомим. Але найбільше таких приємних сюрпризів було саме від сина», – зізнається ужгородець.

Пан Степан вважає себе екологічно свідомою людиною і до Нового року ялинку не ставить, гірляндами та кульками прикрашає мандарини.

«У моєму рідному селі були страшні вирубки. Зараз там влітку посуха, восени підтоплює двори. Я проти того, аби взагалі нищити природу. У Ігоря вдома діти, він ялинку ставить… але вона в нього штучна. Тобто через красу в його хаті жодне живе насадження не постраждало. Мені ж подобається причепурювати мандарини. Ялинка – умовний символ Різдва. До речі, традиція наряджати дерева зовсім не християнська, а сягає коренями язичницьких часів. Звичай прикрашати ялинку з’явився аж у XVI столітті. Вважається, що Мартін Лютер першим оздобив вічнозелене дерево запаленими свічками. Тому я вирішав, що для свята у моєму помешканні можуть підійти і цитрусові. Причепурюю своїх улюбленців дуже обережно, аби не пошкодити гілочки та листя. Прикраси же потім потрібно і знімати. Роблю це також дуже акуратно. Дітям дуже подобається мій підхід. Вони у дворі також обмотують гірляндами яблуні. У сина є дуже гарні карликові сорти. Хоча хлопці вже також майже дорослі, вони все одно люблять поринати в дитинство. Ми всі трохи є дітьми і Різдво нам про це із року в рік нагадує», – наголошує чоловік.

Навіть цитрусові, що не плодоносять, позитивно впливають на здоров’я

За словами закарпатця, доглядати за цитрусовими у домашніх умовах нескладно, але все ж потрібно дотримуватися певних правил.

«Якщо вікно виходить на південь, там краще лимони та мандарини не ставити. Бажано, аби «дивилося» на схід або захід. Вікна мають бути герметичними, бо перепади температур рослинам дуже шкодять. Можна їх ставити неподалік підвіконня, але поблизу не має бути обігрівачів, батарей. За несприятливих умов, деревцята не тільки не будуть плодоносити, але ще й втрачатимуть листя. Також для них шкідливими є протяги, а влітку – кондиціонер. Взимку ґрунт не можна підживлювати, листя оприскувати. Це рослинам зовсім не на користь. Рівень вологи повітря повинен бути високим. Для цього можна неподалік рослин ставити у миски воду. Поливати дуже холодною водою також цитрусові заборонено. Вода має відстоятися, у неї можна додати декілька крапель оцту. Власне ґрунт для рослин я купував у магазинах, сам із ним не експериментував. Із лютого по листопад дерева бажано підживлювати мінеральними добривами. Я беру тільки органічні», ділиться досвідом чоловік.

За його словами, навіть присутність у оселі цитрусових, які не дають врожаїв, є корисним для людей.

«Відколи у нас мандарини та лимони, ми практично перестали хворіти застудами. Ковід теж обминув нашу родину. Навіть у листі цих дерев є речовини, які здатні знищувати бактерії. Про цілющі плоди навіть не говорю. По-перше, вони дуже багаті вітаміном С, В, калієм, магнієм, а також міддю. Лимони та мандарини у деяких народів є профілактичними засобами від раку. По-друге, плоди омолоджують шкіру, роблять її більш еластичною. По-третє, вони багаті на клітковину, не дають набрати зайву вагу, містять мало калорій… і в той же час покращують травлення, знижують рівень холестерину. На мою думку, саме вони підлікували моє серце. Зараз це вже доводять і вчені. А тоді я про це навіть не знав! Одним словом, хочете бути здоровими – вживайте якомога більше фруктів! Немає цитрусових, їжте наші, закарпатські», – наголошує ужгородець.

Загалом досвід Степана Мици підтверджує, що немає нічого неможливого, адже він мріяв про сад і створив його своїми руками, потрібно було лише дуже сильно цього захотіти!

Марина АЛДОН