«Залізу у воду, а потім ще 5 хвилин по снігу ходжу», – каже Омелян Мешко з Мукачева

Мукачівці частенько можуть побачити, як у холодні води Латориці пірнає місцевий «морж» – невтомний Омелян Мешко. У свої 74 роки він – тренер дитячого ФК «Соколята» та гравець футбольної команди ветеранів. Щодня бігає та систематично моржує, по декілька разів на тиждень, уже 25 років. На річці має улюблене місце, з пологим входом і потрібною глибиною. От і цього разу зустрічаємося біля центрального мосту, біля мікрорайону Росвигово. При собі у пана Омеляна сокира, якою прорубує лід, а потім холоднокровно та без зайвої метушні заходить у льодяну воду. Спеціально для «Карпатського об’єктива» герой інтерв’ю розповів про користь такого загартовування та власні мотиви заняття таким екстремальним хобі.

– Пане Омеляне, як «моржування» з’явилося у Вашому житті?

– Це було 25 років тому! На той час у моїй родині сталося горе – трагічно загинув батько. Я впав у депресію і жив у повній апатії, ходив до лікарів, та це не давало жодних результатів. Тоді я зустрів у Мукачеві «моржа» з досвідом – Богдана Дикого. Ми розговорилися і він сказав, що у моєму випадку може допомогти тільки вода. Як сьогодні, пам’ятаю, чверть століття тому, 25 січня, я прийшов на річку, аби вперше зануритися. Зими тоді були суворі й зважитися було не так вже і легко. Але я зайшов! А потім думаю: якщо ти хочеш жити, і не просто, а повноцінно, то треба продовжувати, і з того часу я «моржую» систематично.

– Тобто від депресії Вас вилікувало «моржування»?

– Саме так! Покращення я відчув дуже швидко. Донині цей спосіб допомагає мені зняти стрес. Я ж працюю з дітьми, нелегка робота, і коли відчуваю емоційне виснаження, то рятує тільки вода. Пропоную спробувати цей спосіб тим, хто має такі проблеми. Я переконаний – це працює!

– А як щодо фізіології? Як часто хворієте і чи хворієте взагалі?

– За 25 років я жодного разу не хворів на застудні захворювання. Навіть нежиті не було. Правда, того року не оминув мене коронавірус, але нездужав я у легкій формі, з невисокою температурою. Через 10 днів уже бігав! Я не кажу, що тепер просто-таки усім треба стрибати у воду. Але для того, аби ми були здорові, потрібно щось робити елементарно: зарядка, пробіжка, будь-який спорт. Бо «моржування» може всім і не підходити.

– Що відчуваєте під час та після занурення?

– Це кайф! Коли виходиш із води, то аж пара йде. Я особисто – щасливий! Взагалі купатися починаю з 1 вересня, аж до кінця березня, і так щороку. Найкраще купатися, коли погода така, як цієї зими – морозець та сніг. Ефект від купання більш відчутний. Залізу у воду, а потім ще 5 хвилин по снігу ходжу.

– Щодо правил безпеки. Яких порадите дотримуватися?

– Головне правило, на мою думку, – не йти моржувати у віддалені місця, де нема людей, і не варто йти самому! Краще знайти людну локацію або спеціально відведене місце. Бо якщо, не дай Боже, щось станеться, то більша вірогідність отримати вчасну допомогу! Адже це не жарти!

– Для тих, хто зважився все ж таки, з чого порадите почати «моржування»?

– Ну, для початку, я б порадив зрозуміти людині мету самого процесу. Якщо це бажання справити на когось враження чи зробити відео та викласти його в соціальних мережах, то про велику користь від моржування річ іти не буде. Але якщо людина хоче позбутися щорічних простуд та стати більш стресостійкою, то це заняття може підійти. Зміцнюється імунітет, людина хворіє значно менше або не хворіє взагалі! Щодо порад, то можна почати готуватися ще з літа. Обливатися холодною водою, потім додати лід. Так легше буде адаптуватися до зимових занурень.

– Багато людей занурюється тільки один раз на рік – на Водохреща. Чи приносить таке одноразове купання якусь користь?

– От це купання, один раз на рік, вважаю показухою. Я тут був на Водохреща, було багато людей, а зараз нікого і зазвичай тут нікого. Люди думають, що, скупавшись один раз, вони будуть увесь рік здорові або ж змиють гріхи? Насправді користі від такої одноразової акції немає. Хто хоче приєднатися до «моржування», я залюбки допоможу. Але знаєте що? Люди не хочуть! Не хочуть бути здоровими.

– Вам 74 роки, але ці роки – формальність у порівнянні з вашим самопочуттям і виглядом. Що ще допомагає залишатися у формі?

– Ще в ранньому дитинстві я зрозумів: для того, аби бути здоровим, потрібно займатися спортом. Із 10 років граю у футбол. Також не можна палити та випивати, я спокійно можу відмовитися від зайвої їжі та алкоголю. Щоранку бігаю, по 5 та 3 кілометри. За три місяці набігаю близько 300 кілометрів. Щосуботи – футбол із ветеранами, а також тренування з дітками. Позаминулий рік я, у складі збірної Закарпаття, став чемпіоном України з футболу серед ветеранів у категорії 60 +. Впевнений, що багато ще попереду!

Ірина ГРАБКО