На горі Китиця у Малому Раківці освятили хрест

27 вересня на вершині гори Китиця у Малому Раківці, що на Іршавщині, освятили Хрест. Це подарунок селу від мисливців. Обряд провів настоятель Покровської церкви отець Михаїл. Допомагали йому дяки та півчі церковного хору.

– Сьогодні – велике церковне свято – Здвиги, – зауважив священник. – Сам Господь благословив нас на освячення цього хреста. Як видиме, файна погода, тепло, нема дощу. Хоча це далеко, високо, але на історичну подію прийшли люди не молоді, у роках, Бог дав їм сили, кріпості, здоров’я. Хочу назвати людей, які встановили цей Хрест і зробили добру справу. Це: Іван Фанта, Василь Яцканич, Іван Яцканич, Іван Савко, Василь Савко, брати Василь та Віктор Яцканичі.

На вершині Китиці чоловіки у костюмах, а жінки у церковному вбранні! Таке в історії гори точно вперше. Після святкового богослужіння люди подалися до лісу. Благо, до Челленої кырниці (Червоної криниці) підвіз транспорт, яким забезпечили організатори події. Переступаючи повалені дерева, крутий підйом здолати було нелегко, але всі піднялися на вершину Китиці. Василь Палюх піднявся з боку урочища Раків лаз. “Хащов пройшов кілометрів з п’ять. Найважче було піднімати останні 300 метрів, підйом дуже крутий. Взяв аж дві боти, ліз як на стіну, а не вгору, на Китицю”, – поділився враженнями чоловік.

– Востаннє був на Китиці 50 років тому. Дякуву Богу, що днись я туй. Щасливий, що піднявся своїми ногами і зміг із людьми помолитися, – поділився емоціями 81-річний Юрій Савко.

82-річний Іван Попович грибарить у довколишніх лісах. Отож не піднятися на Китицю і не взяти участь в історичній події просто не міг. “Слава Богу, ще бирую, ще м годин ходити, почуваюся добре, то чому не прийти на таку подію? Ліноватися – то не про мене”, – щиро посміхнувся чоловік.

Нівроку най Вас буде, многая і благая літ Вам, дорогі старожили Малого Раківця.

З розповіді мого батька: “Китиця сягає 841 метр над рівнем моря. На її вершині знаходиться реперна точка. Цей географічний 3,5-метровий знак у формі піраміди вилитий з бетону ще за чехів. У часи Союзу сюди щороку їздили солдати. Довкола звели дерев’яну 10-метрову вишку, облаштували три майданчики. Видно було довколишні села. Росли тільки трава та невеликі кущі, тепер високі буки все затулили, дошки люди покрали – і вишки не стало. Бетонний знак зверху пошкоджений – у нього вдарив грім. Уперше побував тут 60-го року, вдруге – 63-го, востаннє 2015-го. Класний керівник Галина Лісниченко організувала нам турпохід на Китицю, я вів наш клас, бо знав ці хащі – пас тут корів. На цьому знакові ми вишкрябали число «63». Від себе додам: на стовпі є різні написи: цифри «65», «69», «2008», імена «Леся», «Вася», назва української столиці «Київ». Бувають тут не тільки грибники, а і сільські діти та молодь, туристи.

Кореспондент “Карпатського об’єктива” поспілкувалася з ініціатором встановлення Хреста Іваном Фантою. Ось що він розповів:

– У мене виникла ідея встановити хрест над селом, який би слугував оберігом. Цією думкою поділився із цімборами, з якими ходимо на вадаску. Підтримали. На моє замовлення був виготовлений і термічно оброблений хрест із ясеня. Таким чином він захищений від погодних умов, дощу, снігу, ще і бляхою накрили його. Сміло буде стояти 150 років. Хрест поставили на реперний знак, аби вище було, від сонячної батареї встановили прожектор, отож вночі хрест буде підсвічуватися. З хлопцями ще прийдемо сюди: зріжемо сухі дерева, аби зробити більший простір, приберемо територію від гілок та листя.

Щасливий, що моя мрія здійснилася і Хрест освячено саме на Здвиги, як я і хотів. Радий буду, якщо ця локація приверне увагу туристів, любителів лісових походів та допоможе у розвитку туризму рідного села.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора