У Малому Раківці на Закарпатті змії залазять до осель

У гірському Малому Раківці, що на Іршавщині, водиться чимало змій. Для місцевих звичним є побачити вужа чи полоза, гадюку на полях, земельних ділянках, на обійстях, у потічках та довколишніх лісах.

Днями грибарила у рідному селі. Розповім про свої пригоди із лускатими. Одного дня зустріла аж чотирьох в урочищах «Волосянка», «Варґаничі», «Осиковиця». Сірий полоз завдовжки з півтора метра налякав мене найбільше – з’явившись несподівано, неквапом проповз біля моїх ніг, коли я зривала червоноголові підосичники. «Іди собі геть, бо це моя територія», -якби умів говорити, то саме так би і сказав. Чорне тоненьке гидятко, прудке як ртуть, різко шмигнуло до березового куща – лише хвіст показало. Я не стала ризикувати – три підберезники та п’ять вовнянок залишила на обід слимакам та мишам. Веретільниця на пішакУ (стежці) серед папоротника своєю поведінкою показала хто ґазда в хижі і, мовляв, люди добрі, не заважайте мені приймати сонячні ванни. На лісовій дорозі, якою їздить великий транспорт, побачила блискучу коричневу змію. На мій тупіт, «киш» не реагувала – нахаба, що тут скажеш. Ну раз ти так, то я тебе сфотографую і «зроблю відомою». Дивіться фото – на ньому саме вона, оця луската нахаба.

Грибарі, з якими перетиналася, також розповідали про свої зустрічі із плазунами – хтось емоційно, а хтось сухо. «У хащі повно їх, то їхня територія. Я ся на них не творю: увідів, дубнув, кишнув – змія собі полізла, а я собі пішов», – каже пан Михайло.

Єлизавета Василівна проживає в присілку «Кукулівський гуштанок». Неподалік її обійстя гуща, ліс. Минулого вівторка, 14 вересня, до її хати заповз лускатий. Жінка переповіла подію того дня:

– Зранку перебирала вибрану картоплю, збирала яблука, розпалила піч, аби насушити дичок (груш). На полунне (в обід) зайшла до хижі, аби щось перекусити. Вхідні двері залишила відкритими, аби провітрилося. У коридорі побачила півметрове коричневе гидя – дуже напудилася (налякалася), бо ще метр і воно опинилося б у кімнаті, де я сплю. З остраху (зі страху) почала товчи його по голові палицею, з якою ходжу (жінка має проблеми з ногами, колінами). То гидя виявилося живучим – било собою і било. Покликала сусідку, бо дуже перелякалася і не знала що робити. Вона розповіла, що влітку біля хижі декілька разів бачила змію, видно, оце гидя – із нового виводку.

Сім’я Любові Семенівни має земельний наділ в урочищі «Мільчаник». На декількох сотках вирощує городину, на інших скошує траву, а потім спалює, бо у господарстві не утримують худобу. Як не дивно, на доглянутій земельній ділянці водиться багато змій.

– Те, що влітку багато гыдів, уже не дивуюся. Але тепер, у середині вересня? За тиждень – Здвиги, день, коли змії мають бути в землі, а їх лізає повно, такі маленькі, тоненькі, видно, що недавно вилупилися. Чула від старих людей, що якщо змії не поспішають ховатися у землю, то зима буде теплою, – розповіла моя співрозмовниця.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора