Великдень: традиції та основні атрибути святкування найбільшого християнського свята

Протягом усього періоду відзначення Великодніх свят люди вітаються словами: «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!», тричі цілуються й обмінюються писанками. Правда, уже другий рік поспіль поцілунки через карантин під забороною, тож можна просто кивати одне одному.

Великий день

Слово «великдень» прийшло до нас з язичництва й раніше пов’язувалося з пробудженням природи, початком засівання. «Великий день» означає прихід весни та відродження природи. Отже, Великдень у своїй першооснові – це святкування воскресіння землі й природи до нового життя.

До Великодня віряни готуються впродовж семи тижнів Великого посту, одного з найсуворіших. Саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Особливе значення має останній тиждень перед відзначенням Воскресіння Христа.

Великий четвер – день, коли Ісус разом зі своїми учнями під час Таємної вечері розділив останню трапезу. Цей день іще називають Чистий четвер, і всі християни східного обряду намагаються причаститися. Увечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Христових страждань. Цього дня господині також наводять лад у своїх домівках.

У Страсну п’ятницю з церкви виносять плащаницю – шматок тканини, в яку було загорнуте тіло Христа після зняття з хреста й на якій його зображено в труні. Мета цієї традиції нагадати про Туринську плащаницю. Під час богослужіння плащаницю тричі обносять навколо церкви, що символізує сходження Христа. Цього скорботного дня приписується нічого не їсти.

Велику суботу в народі називають Тихою, адже в цей час не прийнято веселитися і розважатися, треба утримуватися й від сварок. Великим гріхом вважаються також лихослів’я та лайка, тому слід стежити за своєю мовою. Ще одна назва Великої суботи – Крашальна – говорить про те, що пора братися за підготовку крашанок на Великдень. А ось продукти, які готують для святкового столу, їсти ще не можна. Ті, хто дотримується Великого посту, споживають хліб, сирі овочі та фрукти і п’ють воду. Господині готують паски, якщо не спекли їх заздалегідь. Цього ж дня збирають великодній кошик.

Крашанки та паски

У кожного з нас Великдень асоціюється із сотнею свічок, пишно вбраними пасхальними кошиками, радісним співом і взаємними привітаннями. Зі світлим Воскресінням закінчується Великий піст, тому святковий стіл має бути багатим, з великою різноманітністю страв. Його головними атрибутами є улюблені з дитинства рум’яні паски з родзинками та писанки.

Яйце – символ чудесного воскресіння – завжди символізувало нове життя. Але неодмінно стається так, що старе повинне дати місце новому. Тому писанку символічно розбивають. Традиція розмальовувати яйця є практично в усіх народів.

Слов’яни катали писанки по землі для родючості та зберігали впродовж року, щоб захистити домівку від різних негараздів.

Обмін писанками міцно ввійшов до великодньої традиції. З цим символом пов’язане відоме повір’я. Так, Марія Магдалина вирішила принести радісну звістку про воскресіння Ісуса римському імператору Тиверію. До нього не можна було приходити без дарів, і жінка обрала для подарунка куряче яйце, яке символізує життя. Почувши звістку, Тиверій розсміявся і сказав: «Як може хтось воскреснути з мертвих? Це так само неможливо, як і твоєму білому яйцю перетворитися на червоне». Але не встиг він закінчити фразу, як яйце стало червоним. На це здивований імператор вигукнув: «Воістину воскрес!»

Цікаво, що найбільша писанка знаходиться в канадському містечку Вегревілль: 8 м завдовжки, 5 м завширшки, а важить близько 2 тонн. Збудоване це диво з уламків літаків. Створили писанку на згадку про перших українців, які приїхали на територію Канади багато років тому.

Святкова паска – символ присутності Бога в житті всіх людей. Її солодкість, здоба і краса – співчуття, милосердя і турбота Творця про кожного. Щороку господині готують паску, яка є чи не найголовнішим атрибутом у великодньому кошику. Однак у кожної країни є свій аналог святкового хліба. Британці, наприклад, печуть великодній кекс.

Найстаріший святковий кекс, котрий зберігся до наших днів, був приготовлений ще у 1821 році Вільямом Скіннером. Цікаво, що за стільки часу він навіть не запліснявів і досі пахне як свіжий. На ньому все ще видно зображення хреста.

Якщо звернутися до древніх традицій, то шматком освяченої паски українці годували птахів, котрі сідали на вікно. Це був символ багатства та удачі.

Традиції та вірування

У багатьох куточках нашої країни великодні традиції та обряди дотримуються практично в незмінному вигляді, такими, якими вони дійшли до нас з найдавніших часів.

У Західній Україні існує звичай обливання водою в перший понеділок після Великодня. Найчастіше в обливаннях брала участь молодь – хлопці та дівчата. З одного боку, цей звичай символізували весняне очищення, а з іншого – люди вірили, що вода додасть їм сил та здоров’я.

Якщо на обливаний понеділок дівчину не облили, це означало, що в селі її не шанують та не поважають. Натомість думали, що хлопець, який нікого не облив, точно цьогоріч не знайде собі дружину. В етнологічній літературі є згадки й про те, що дівчата у відповідь на обливання дарували хлопцям писанки, а ті хизувалися ними на все село: чим більше писанок у хлопця було на подвір’ї, то більше поваги він заслуговував. До речі, звичай святкувати обливаний понеділок існує ще в Польщі та Словаччині.

З Великоднем пов’язано й безліч вірувань. Вважається, на Пасху все стає видимим, навіть містичне; маленькі діти з чистою душею можуть побачити всі земні скарби, які цієї ночі світяться вогниками. На Великдень можна просити в Бога все. Так, люди похилого віку розчісувалися з думкою про внуків, щоб їх було стільки, скільки волосся на голові. Бажаючи розбагатіти, вмивалися зі срібного посуду. Дівчата просили нареченого.

З нетерпінням чекали й першого удару дзвонів. Якщо при цьому перехреститися зі словами: «Христос воскрес, а рабу (ім’я) здоров’я», то одужає навіть важко хвора людина. Уставали до світанку, щоб не проспати щастя. А дівчата вмивалися водою з червоного яйця, щоб бути рум’яними.

Однак існують і застереження:

· на Великдень не можна займатися домашньою роботою – з клопотами піде щастя;

· освячені продукти не можна викидати, їх потрібно з’їсти за святковим столом, поділитися з рідними та сусідами або роздати бідним;

· гріх проливати кров тварин протягом Світлого тижня, адже вони теж радіють Христовому Воскресінню і славлять Бога;

· не можна викидати шкаралупу за вікно, щоб не потрапити в Ісуса й апостолів, які весь тиждень ходять по землі в жебрацькому дранті.

У ніч на неділю, після опівночі, дзвін сповіщає про Воскресіння Христове і початок великодньої служби. Богослужіння проводяться особливо урочисто й тривають до ранку. Закінчуються традиційним освяченням великодніх кошиків. Після церкви віряни повертаються додому, вмиваються і сідають за стіл. Сніданок починають з освячених продуктів, кожен повинен з’їсти яйце, скуштувати інші принесені з церкви страви та обов’язково сказати одне одному: «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!»

Вікторія КОПИНЕЦЬ