Магнолія – реліктове дерево стародавнього Ужгорода

Ужгород важко уявити без його зелених мешканців. Вони живуть тут роками. Люди народжуються і помирають, а вони стоять і спостерігають: іноді радіють, іноді сумують. Ті, хто посадив і виростив цих красенів, давно вже відійшли в небуття, а вони живуть і тішать світ.

Такими є ужгородські магнолії. Рожеві, білі, тендітні та неймовірно запашні – вони не перестають зачаровувати. Невипадково в усі віки ці квіти надихали поетів, Магнолії є символом весни, краси та любові.

Так уже склалося, що Закарпаття асоціюється із сакурою, хоча магнолія варта не меншої уваги. Вона вважається однією із найдавніших рослин планети, їй понад 20 мільйонів років. Листям магнолії ласували ще динозаври.

Завдяки унікальному мікроклімату ужгородці та гості міста щовесни можуть насолоджуватися вражаючим видовищем квітучих магнолій.

На площі Народній росте кілька їхніх видів. Оскільки весна цього року забарилася, розцвітати вони почали тільки зараз. Утім бажаючих зробити фото і просто помилуватися цвітом уже безліч.

– Вони стоять як наречені. Краса неймовірна! Це якісь чарівні квіти, які надихають на щось прекрасне, створюють настрій, – ділиться враженнями ужгородка Євгенія.

Дійсно, у всіх народів світу магнолія асоціюється з романтикою, коханням та красою. У давньому Китаї її вирощували в імператорських садах. А отримати в дарунок квітку магнолії вважалося за велику честь. Пелюстки певних видів подавалися на десерт, якого гідний був лише імператор.

Цікаво, що магнолія вважається отруйним деревом, де навіть чарівний аромат може нести небезпеку.

Магнолія також є одним із символів Японії. Адже деревину для самурайського меча колись брали тільки з цієї рослини. У Північній Америці, звідки походить багато видів магнолії, практичні американці називають її менш романтично – огірковим деревом. Великі плоди, дійсно схожі на огірок. Магнолію називають також парасольковим деревом. Адже якщо зібрати гілки разом, то за формою вони будуть нагадувати парасольку.

До Європи магнолія потрапила на початку ХVІІІ ст. У 1703 році французький ботанік Шарль Плюм’є вирушив до Америки на пошуки нових рослин. Квітуче дерево він назвав маньолія на честь свого колеги, медика та ботаніка П’єра Маньоля. Утім через складність французької граматики вона трансформувалася в магнолію.

У ХVІІІ ст. в Європі почалася справжня магнолієва лихоманка. Дерева дуже швидко поширилися континентом. Загалом нараховується 240 видів магнолії. Але в Ужгороді переважає магнолія Суланжа. Її легко розпізнати за великими рожевими бутонами. Це гібридний вид, виведений у Франції в 1820 році агрономом, колишнім дипломатом французької армії Етьєном Суланж-Боденом.

У дворі Ужгородської дитячої лікарні до нашого часу збереглися залишки дендропарку, заснованого Іштваном Лаудоном. Саме там росте найстаріша в Ужгороді 100-річна магнолія Суланжа, яка рік за роком радує городян своїм неземним цвітом.

Щоправда, першою в Ужгороді розпускається магнолія Кобус. Теж неймовірної краси рослина з молочно-білими квітами.

Варто зазначити, що магнолія – дуже давнє дерево, яке вважається реліктовим. Його запилювали жуки, оскільки бджіл тоді ще не було.

Якщо потримати бутон магнолії в руках, ви відчуєте тепло. Адже його температура відрізняється від температури навколишнього середовища приблизно на десять градусів! Вважається, що всередині бутона рослина спеціально генерує хімічну реакцію з виділенням тепла. Чим вища температура, тим краще розноситься запах, який приваблює жуків-запилювачів.

Останніми роками магнолія стала доступнішою, ніж колись. Її пагони можна купити в садових центрах. Причому різних кольорів та форм.

Найголовніше – правильно посадити дерево. Воно не любить лужного ґрунту, а лише слабокислий. Треба посадити її на сонячному місці, але щоб був захист від протягів. Саме дерево не боїться вітру та незначного морозу.

Садоводи розповідають, що важливо зберегти для рослини вологу. Потрібно присипати землю мульчею, оскільки магнолії мають поверхневу кореневу систему.

Варто знати, що магнолія не тільки декоративна рослина, а ще й лікарська та ефіроолійна. З неї роблять ліки від серцево-судинних хвороб, для дихальних шляхів. Загалом вона має здатність тонізувати весь організм.

Але тягнути за гілки не можна, бо деревина магнолії крихка. Тож необережно можна зламати п’яти-шестирічну гілку.

До магнолії варто ставитися делікатно. Адже вона дивовижно красива рослина, якою можна довго милуватися.

Христина БІКЛЯН