Весняний ліс Перечина зачарував і здивував. Фото

Навесні мало хто ходить до лісу. Першопрохідцями є завзяті грибарі, які знають де ростуть зморшки, та селяни, які йдуть по черемшу та вербові котики, аби заробити копійку і поповнити сімейний гаманець.

Сьогодні, 20 квітня, я вирішила здійснити першу прогулянку до лісу. Дай, думаю, піду в розвідку. Надворі стояла тепла погожа днина, що дуже порадувало, бо зранку Перечин оповив густий туман, а напередодні дощило. Весняний ліс над Перечинською школою-інтернатом стояв наповнений співом пташок. Зачарували своїм соло. Таке враження, що пернаті вітали мене. А трохи вище, за метрів 300, дятел так сильно стукав по трухлявому дереву, що, здавалось, воно ось-ось впаде на землю. Роботу дятла чула вся округа.

Грибів не знайшла, хоча люди кажуть, що в цих лісах зморшки бувають. На плазунів теж не натрапила – слава Богу, бо їх тут водиться дуже багато, а я лускатих боюся.

Натрапивши на поляну білих квітів, згадала вірш Павла Тичини «А я у гай ходила», ну і, звісно, поринула у дитинство. Від дитячих спогадів відволік сірий заєць, який зненацька вискочив із-за пенька і ракетою зник за кущами. Неподалік голос подавав фазан. Суниця ще не цвіте, хоча пора б уже. На голих деревах уже почали розпускатися листочки. Старші люди кажуть: хоча цьогорічна весна і пізня, але вона своє видасть – до Юря, 6 травня, все розпуститься і зазеленіє весь ліс. Сподіваюся, що так і буде.

Звернула увагу, що вербові котики вже спушилися, а до Вербної неділі ще декілька днів. Передбачливі господині наперед заготовили або придбали вербові гілки для освячення.  

На початку ще сірого лісу, біля терапевтичного корпусу лікарні, зацвіли сливи (алича). Їхній сліпучо-білий цвіт підбадьорює ще голі буки, граби. Аромат слив оповив всю околицю. Працьовиті бджоли тут як тут – весело і гамірно збирають нектар. Весняний ліс таки зачарував мене.

Тетяна Грицищук, фото автора