«Хід королеви»: про справжню королеву шахів із закарпатським корінням

Серіал Netflix «Хід королеви» за мотивами роману «Ферзевий гамбіт» Волтера Тевіса побив усі рекорди популярності. Історія дівчинки-вундеркінда з американської глибинки, яка стала шаховою королевою, захопила весь світ. Після виходу серіалу інтерес до шахів переживає справжній бум.

Головна героїня – Бет Гармон, сирота, яка проходить шлях від вихованки місцевого гуртка любителів шахів до претендентки на світову шахову корону. Тендітна рудоволоса дівчинка завдяки своїй заповзятості та праці перевартає з ніг на голову шаховий світ, де домінують чоловіки, і стає першою в історії шахів жінкою-гросмейстером.

Як відомо, персонаж Бет Гармон вигаданий. Але прототипом могла би стати справжня шахова королева, угорка із закарпатським корінням Юдіт Полгар. Саме вона завжди грала в чоловічих турнірах і має у своєму активі перемоги і над самим Каспаровим, і над нинішнім чемпіоном світу Магнусом Карлсеном. До цього дня Юдіт Полгар залишається найуспішнішою шахісткою всіх часів – гросмейстером.

Її історія, здається, розпочалася ще задовго до її народження. Батько Юдіт, психолог і педагог Ласло Полгар, який походив з небагатої угорської єврейської сім’ї, задумав амбітний експеримент – виростити дітей-геніїв. Вивчивши біографії людей, які досягли неймовірних висот, він дійшов висновку: секрет успіху простий – потрібно дуже багато працювати і концентруватися на своїй роботі.

А ще вважав, що підготовка видатних особистостей – звичайна педагогічна задача. Теорія «вирощування талантів» лягла в основу нашумілої книги Ласла Полгара «Як виховати генія».

Але яка ж теорія без практики? Молодий чоловік вирішив одружитися і зробив це доволі незвичним способом. Просто подав у газету оголошення: мовляв, потрібна дружина, яка народить дітей для експерименту. Дивно, але така жінка знайшлася: нею стала вчителька з Ужгорода з угорським та німецьким корінням Клара Альтбергер (1946 року народження), яка випадково побачила оголошення. Після шести років знайомства закохані побралися.

У 1969 році в Ласла та Клари Полгарів народилася перша дочка Жужа. Сім’я молодих педагогів тоді жила в невеликому одноповерховому будиночку в робітничому районі Будапешта. Потім у подружжя народилася дочка Софія, а відтак найменша – Юдіт. Усі три сестри стали відомими шахістками. Утім найбільших висот на спортивному Олімпі досягла Юдіт Полгар.

У чому ж секрет? Батько Юдіт та двох її старших сестер з дитинства підтримував їх. Він був переконаний, що його методи навчання і виховання можуть перетворити на вундеркінда будь-яку дитину. Ласло Полгар відмовився від державної системи шкільної освіти і навчав своїх дочок удома.

Сестри дуже скрупульозно вивчили гру в шахи. Їхній батько вважав, що це найкращий спосіб розвинути інтелект. Юдіт та її сестри проводили по сім годин на день за шахівницею. Дівчата майже не мали друзів. «Але для Юдіт це ніколи не було проблемою», – вважає батько і вчитель Полгар. Її сестри та дві дівчинки, з якими вона була знайома завдяки шахам, стали для неї справжніми друзями.

Юдіт воліє називати «особливим способом життя» те, що її батько вважає «експериментом». У будь-якому разі він вдався: три дочки стали успішними шахістками міжнародного рівня. «Я змогла досягти великих успіхів тільки тому, що мої батьки покладали на мене великі надії і заохочували мене», – згадує сьогодні Юдіт Полгар.

Зазвичай день у родині Полгарів починався о шостій ранку. О пів на сьому сестри вже бігали з батьком по острову Маргіт на Дунаї. Потім цілий день – заняття за відпрацьованою методикою. Шахи, мови, історія, географія. Шахи, теорія, практика, тренування. До п’ятого класу середньої школи батьки-педагоги встигали давати своїм дітям увесь річний матеріал за 7–10 днів. У кінці року сестри екстерном складали іспити й формально переходили до наступного класу, продовжуючи займатися за батьківською методикою.

Незабаром старша дочка Жужа говорила сімома мовами – іспанською, російською, німецькою, есперанто, болгарською, французькою, англійською. З 12 років вона очолювала угорський жіночий шаховий рейтинг, у 15 була першою в жіночому рейтингу ФІДЕ. До того ж дівчина стала основним годувальником сім’ї, оскільки батьки звільнилися з роботи і займалися тільки дітьми.

Тим часом молодші сестри швидко наздоганяли старшу. У 1988-му втрьох вони взяли участь у жіночій шаховій олімпіаді й викликали справжній фурор. Угорська команда в складі сімейного тріо – 19-річної Жужі, 14-річної Софії та 12-річної Юдіт – виявилася золотим призером олімпіади, причому вперше в історії. А Юдіт отримала ще й звання кращого гравця, ставши справжнім відкриттям олімпіади в Салоніках.

Кар’єра найменшої з Полгарів найбільш зіркова. Звання гросмейстера Юдіт отримала у віці 15 років! Юдіт Полгар стала найбільш юним гросмейстером, обійшовши досягнення Роберта Фішера (1958 року) на один місяць.

Із самого початку своєї шахової кар’єри Юдіт, на відміну від старших сестер, грала практично виключно в чоловічих турнірах.

Чоловіки-суперники Юдіт по шахівниці часто не могли змиритися з тим, що програли жінці. Висловлювання на зразок «Ти надто хороша для дівчинки» і відмовки «У мене сьогодні був поганий день» їй доводилося чути неодноразово. Деякі суперники з тих, що програли партію, навіть не спромоглися потиснути Юдіт руку, як це прийнято серед шахістів.

Навіть сьогодні серед чоловіків-шахістів чимало таких, які переконані, що жінки просто не в змозі конкурувати з ними. У 1970-х роках американський вундеркінд Боббі Фішер вважав, що жінки занадто «слабкі й дурні» для шахів. А радянський гросмейстер та ексчемпіон світу Гаррі Каспаров сказав у 1989 році: «Шахи не зовсім підходять жінкам… Жінки – більш слабкі борці».

За іронією долі Юдіт Полгар удалося зруйнувати всі стереотипи.

До цього жодній жінці не вдавалося досягти такого прогресу в грі проти чоловіків. Від початку 90-х років вона на рівних змагається з провідними гросмейстерами світу.

Уже в 1991 році Юдіт стала чемпіонкою Угорщини. Далі йдуть перемоги в чоловічих турнірах у Гастінгсі (1992 рік), Мадриді (1994), Хоговен-турнірах (1998, 2001 і 2003), Джакарті (2000). На великому турнірі у Вейк-ан-Зеє 2003 року вона займає друге місце слідом за Вішванатаном Анандом. У «швидких» шахах Юдіт – особливо небезпечний противник. У цій грі вона перемагала і Анатолія Карпова, і Гаррі Каспарова. У 2002 році виступала за збірну світу, яка в Москві грала зі збірною Росії й досягла перемоги.

Юдіт грає в агресивні шахи, тонко відчуває переломні моменти боротьби й не пропускає можливості заволодіти ініціативою. «Вона – вбивця, і відчуває мат уже за 20 ходів», – зауважив якось англійський гросмейстер Найджел Шорт, який чимало постраждав від атак Юдіт. В активі Полгар – не тільки перемоги над провідними гросмейстерами, а й участь у чемпіонатах світу серед чоловіків, що проходили і по нокаут, і за коловою системою, а також у претендентських матчах і Кубках світу. За сукупністю результатів Юдіт Полгар не має аналогів у шаховій історії.

У 2014 році Юдіт завершила свою кар’єру. Сьогодні 44-річна жінка рідко грає в шахи, але вони й надалі супроводжують її життя: Юдіт тренує чоловічу збірну Угорщини, дає майстер-класи, коментує великі турніри і розробила власну шахову програму для школярів. А ще своїм життям довела, що терпіння і труд усе перетруть.

Христина БІКЛЯН