Як зустріти схід сонця на вершині в Карпатах. ФОТО

Зустріти дивовижний схід сонця, який запам’ятається на все життя, можна. Виявляється, для цього не потрібно летіти в космос, достатньо піднятися ще затемна на вершину гори Пікуй, що на Вододільному хребті. Ще перед вершиною та за годину до світанку, коли небо наливається багряно-помаранчевими відтінками на лінії горизонту, здається, наче ти вилетів на орбіту Землі і спостерігаєш серпанок світанку звідти.

Наша група виїхала з Ужгорода о першій ночі. О пів на третю вже прибули до Біласовиці, наш гід Юрій вручив кожному по ліхтарику, щоб ми не погубились у нічному лісі, по палиці для скандинавської ходьби, попили кави-чаю і взялись долати перший підйом. Добре, що було темно і з самого початку ми не знали, скільки ще таких стрімких підйомів нам доведеться подолати на цьому зовсім не легкому, але захоплюючому маршруті. 

Набір висоти +800 м, протяжність маршруту в одну сторону – 8 км. 

Спершу піднімались лісовою стежкою. Вночі в лісі тихо, була тепла серпнева ніч. Повівав змішаний теплий вітерець із уривками прохолоди. Чим вище підіймались, тим свіжіше і прохолодніше ставало повітря, це відчувалось під час зупинок, оскільки під час хотьби нам усім було дуже жарко.

Найстрашніший момент з нами стався зовсім неочікувано, коли група трошки розтягнулась, зупинились почекати останніх учасників, і в темній гущаві лісу поруч із нами щось чи хтось не голосно, але досить вороже загарчав. Ми якось вмить забули про те, що хотіли перепочити і без вагань продовжили підйом у швидкому темпі.

Найзахопливіше видовище з нами сталося зовсім не заплановано. Ми вийшли з лісу на відкриту вершину гори Пікуй, розглядали зорі і перепочивали трошки. Наш гід показав нам, як на заході нічного неба, прямо над вершиною гори, здається, падає метеорит. Та метеорит неочікувано розтягнувся, наче в рекламі Кока-Коли санки і олені Санти, і за мить кілька десятків блискучих зірочок, вишикуваних паровозиком, виструнчилися, розтягнулися, пролетіли над нами в нічному небі, і за хвилину зникли в небесній далечіні.

Ми не встигли підібрати щелепи, зрозуміти, що це було, не те, що витягнути фотоапарати і зазнімкувати таке цікаве явище.

Виявилось, що компанія SpaceX в цей час запускала на орбіту серію супутників StarLink і ми стали випадковими свідками цього видовищного підняття спутників-світлячків.

Сонячна фотосесія

Піднялись на вершину гори Пікуй (1400 м) трошки раніше запланованого часу, вітер на вершинні льодяний і я добряче змерзла. Порада, якщо ви зберетеся в такий нічний похід – беріть зимню теплу куртку і кофту, можна і дві, якусь шапку і навіть рукавиці.

Невдовзі сонце почало сходити рожево-фіолетовим крайчиком показуючись з-за горизонту і підсвічуючи краї хмар. За кілька митей воно вже засяяло над горизонтом, фарбуючи все довкола ніжно-теплим жовтим і помаранчевими фарбами. Потеплішало, група ще пофотографувалася на скелях, позбирали яфин і почали спуск додолу.

Спуск по навантаженню на ноги досить важкий, є багато стрімких схилів, каміння під ногами, тому взуття має бути обов’язково зручним і не слизьким. 

По дорозі вниз ми зустріли з пів сотні туристів, які, так як і ми вночі, із захопленням підіймались по маршруту і питали “Чи вже близько?”.

На парковку група прибула о 9 годині ранку, а до обіду вже повернулися в Ужгород, сповнені вражень від неймовірного нічного походу в гори і зустрічі сходу сонця на самій вершині.

Оксана ЧОПАК