Чарівність гір та шум водоспадів: де шукати найкрасивіші маршрути в Карпатах

Коли краще йти в гори і чи можна піднятися на Говерлу новачкам

Всі ми часто бачимо в соцмережах фото, де радісні туристи позують на фоні прапору України на вершинах наших гір. Дуже часто – на вершині Говерли, найвищої точки Українських Карпат.

Але як багато зусиль насправді потребує сходження на гору? Чи потрібна для цього спеціальна підготовка? Як дізнатись, чи точно ви готові до сходження на гірську вершину? Де гукати найцікавіші маршрути?

Про це ми запитали у Сергія Прокопа – досвідченого гіда-екскурсовода, який вже багато років поспіль організовує походи в Карпати. Та, здається, знає про ці гори практично все.

“Чи здатна людина піднятися в гори – це залежить від багатьох факторів. Насамперед – від психологічного стану. Часто дізнаюсь від своїх туристів, що йдуть вперше, як їм важко і як вони переживають, погано сплять вночі перед походом. Збуджені та трохи перелякані. У таких випадках дуже важливо не нервувати, і тоді все пройде гладко та без проблем”, – розповідає Сергій Прокоп.

Перевірити свої сили

Нерідко буває, що підніматися в гори заважає зовсім не фізична підготовка, а настрій та емоції, зазначає гід.

“Якось дівчата пішли в гори вперше, і відразу потрапили у негоду: спершу пішов сильний дощ, а далі – снігопад. Була вже глибока осінь, а у високогір’ї випав перший сніг. Ця ситуація їх настільки зачепила, що вони більше не хочуть іти в гори. Важливо розуміти, що коли вас один раз спіткала непогода, це зовсім не значить, що ви потрапите в таку ж ситуацію і вдруге”, – каже він.

Фото: Гід-екскурсовод Сергій Прокоп щодня водить туристів у гори (facebook.com/Сергій Прокоп)

Дуже важливо також не мати у поході зайвих та непотрібних речей. Не треба забувати про зручне взуття, палки для нордичної ходи, про головний убір, тощо.

Перевірити свої можливості можна спочатку на “легшій” горі, а вже потім підніматися на “складнішу” гору.

Як знайти “легкі” маршрути для початківців?

Прості маршрути позначені як екостежки на території природоохоронних установ. Ви можете знайти їх в інтернеті, задавши в пошуку “екостежки Карпат”.

Якщо ви вже перебуваєте в Карпатах і бачите напис “екологічна стежка”, це ті ж прості маршрути. Наприклад, таким простим є маршрут до Кастрового мосту на території Карпатського біосферного заповідника або екологічна стежка до Дикого озера на території Національного природнього парку Синевир. Такі маршрути є навіть на територіях лісгоспів. Або екостежка від КПП до Синевирського озера довжиною у трохи більше кілометра.

Почати варто того дня, коли гарна погода – коли не жарко і не дуже холодно. Таким чином ви перевірите свої можливості щодо сходження на більш високі гори.

Варто не плутати маршрути різної складності й заздалегідь планувати, куди саме ви підете. Екологічну стежку, як правило, можна пройти за годину або за кілька годин. А ось вже науково-пізнавальні стежки можуть бути довшими.

Ще є науково-дослідні стежки. Треба обов’язково перевіряти, чи можна ними рухатися без супроводу. Як правило, це заборонено. Такими стежками зазвичай ходять студенти під час практичних занять, науковці під час досліджень, або делегації по обміну досвідом.

Фото: Один з легких маршрутів проходить неподалік від озера Синевир (uk.wikipedia.org)

У заповідних зонах треба йти особливо обережно, бо там ростуть унікальні рідкісні рослини та живуть рідкісні птахи. Інформацію про це краще запитати у екскурсоводів та супроводжувачів.

Як успішно піднятися на гірську вершину, коли ви вже в поході?

В поході в гори завжди треба орієнтуватися на того, хто менш витривалий. Не треба людину критикувати, якщо йде повільно. Не треба казати, що вона затримує всю групу, казати, що взагалі не треба було сюди записуватися. Навпаки – треба всіляко підтримувати туриста й казати: “Ви молодець, ви добре йдете”.

Коли піднімаєтесь в гори, не треба йти попереду керівника. Треба щоб він бачив всіх туристів, які за ним ідуть.

Навіть якщо до вершини залишилося небагато – 100 метрів чи 50, але у вас при цьому погане самопочуття, треба відмовитися від сходження на вершину. Адже вам ще знадобляться сили на спуск.

Також сходження варто припинити, якщо ви бачите, що наближається гроза або сильний вітер. Тоді треба спускатися чи в табір, чи у населений пункт, або до транспортного засобу. Були ситуації, коли ми змінювали маршрут саме через ці обставини.

Фото: Не можна йти в гори групою із двох людей. Туристів має бути як мінімум троє-четверо, підкреслює гід (pixabay.com)

Небезпечно вилазити на урвища. Керівник групи не має допускати туристів до небезпечних виходів. Звісно, всім хочеться яскравого фото в горах. Але яскраве фото зробити можна й не підходячи на край гори, тримаючись на відстані. Особисто я також фотографувався таким чином, але жодного разу не підходив до краю. Насолоджуватися горами можна безпечно.

Не забуваємо про погоду, одяг і аптечку

Перед походом у гори треба ознайомитися із прогнозом погоди. Є програми, які показують погоду в точності до годин. Якщо вас застав дощ вже в горах, не треба зриватись з місця і йти далі з табору, не треба знімати намети. Бажано перечекати непогоду, не піднімаючись і не спускаючись.

Також треба заздалегідь виписати номери телефонів рятувальних служб. Приміром, номери телефонів відділень рятувальників у Рахові, у Ворохті, Верховині, Ясині, Лазещині.

Не забудьте підготувати і взяти з собою аптечку з медикаментами. В ній мають бути мазі від укусів комах, таблетки від алергії, бинти, лейкопластир, джгути для накладання шин, знеболюючі засоби. Одяг в горах треба мати такий, щоб міг швидко висохнути, якщо вимок від дощу. Взуття має бути міцне та здатне витримати навантаження.

Фото: Гора Берлебашка, Мармароський массив (karpaty.life)

Якщо учасників походу – близько 12-15 людей, то серед них обов’язково має бути хоча би дві досвідчених витривалих туристи. У гори бажано йти групою від трьох і більше осіб. Це потрібно з міркувань безпеки. Якщо комусь стане погано, хтось має лишитися з цим туристом, а ще мінімум двоє людей йдуть просити про допомогу.

Скільки коштує рекреаційній збір

На території заповідних установ і у природоохоронних зонах є контрольно-пропускні пункти, які фіксують туристів, що заходять на ці території. Серед правил працівників КПП є такі, які не дозволяють їм пропускати одного відвідувача. Тому у групі має кілька людей, навіть якщо це коротка екостежка – найлегший піший маршрут.

Працівники контрольно-пропускних пунктів збирають з туристів рекреаційній збір. Його сума – невелика, і становить в середньому 20-30 гривень з людини.

Наприклад, такий збір беруть на вході у Карпатський біосферний заповідник або в Карпатський національний парк. Не можна не платити збір. Це порушення. Сума збору не така висока, щоб ухилятися від його сплати.

А якщо маршрут проходить по межі з сусідніми країнами?

Пересування мандрівників контролюється додатково, якщо маршрут пролягає уздовж кордону з іншими державами. На Закарпатті є багато таких маршрутів. Ні для кого не секрет, що область межує з чотирма країнами Євросоюзу – Словаччиною, Румунією, Угорщиною, Польщею.

Є дуже цікаві маршрути, які межують з цими країнами. Це, наприклад, Піп Іван Мармароський, Мармароський масив.

Фото: Манявський водоспад – один з найкрасивіших гірських водоспадів України (vidviday.ua)

Перед тим, як вирушати у такий маршрут, треба заздалегідь пройти реєстрацію у природоохоронній службі приблизно за тиждень або хоча би за декілька днів до походу у тому прикордонному загоні, на території якого проходить маршрут. Якщо група не зареєструвалася у прикордонників і пішла в похід уздовж кордону самостійно, це вважається порушенням.

Гори – це унікальні місця природи. Ними можна захоплюватись, їх варто досліджувати. Хай походи в гори принесуть вам масу позитивних емоцій та задоволення!

РБК-Україна