На схилах згаслого вулкану закарпатка створила унікальний сад із екзотичних фруктових дерев

Колись на схилах Чорної гори у Виноградові росли чагарники, зараз тут можна побачити фруктовий сад та сотні виноградних кущів. Обробляти ділянку в півтора гектара Наталія Мартишинець почала 15 років тому. З того часу тут оселились такі екзотичні дерева, як хурма, гранат, ківі, інжир, та навіть «бананове дерево».

Хобі, яке переросло у власну справу, зараз приносить пані Наталії і задоволення, і прибуток, хоча зароблені кошти витрачає переважно на нові сорти екзотичних рослин. Левова частка території засаджена виноградними кущами. Всього тут понад 170 сортів винограду і кожен жінка може розпізнати на смак. Особливо пишається сортом «Голден Фінгер», він занесений до Червоної книги – як найсолодший виноград у світі.

«Цей виноград має присмак карамелі. Внизу він ніколи би не набув такого смаку, як тут. На горі набагато більше сонця, саме це і потрібно для його дозрівання. Цього сорту тут 40 кущів, і в різних місцях його смак відрізняється. Достигне він приблизно за два тижні», – розповідає пані Наталія.

Однак цей рік на виноград зовсім неврожайний, додає жінка. Більше 40% врожаю пропало. Одна з причин – хвороби, які завезли на Закарпаття разом із турецьким виноградом.

А от абрикоси цього року вродили на славу: «Такого врожаю цього фрукту не було за всі мої 72 роки. Це був дійсно аномальний врожай. Гілки ламалися, плоди не встигали збирати. Та проблема в тому, що ціни вони не мали, тож продавати доводилося по 5–8 грн за кілограм. А от торік із 80-ти абрикосових дерев назбирала всього два відра. Чому так відбувається – лише сама земля знає. Це залежить не від садоводів, то земля так корегує врожайність, якісь флюїди деревам посилає. Тепер, цілком можливо, роки 2-3 знов урожаю абрикосів не буде».

«Зараз на ділянці дозрівають ківі та інжир. Ківі зазвичай дає гарні врожаї, – розповідає пані Наталія. – Колись цю екзотичну рослину придбала у закарпатського селекціонера Генриха Стратона, на самому початку його діяльності, була одним із перших покупців. Ця рослина невибаглива, але дуже любить вологу. Тож у таку спеку доводиться цих екзотів постійно поливати».

Одним із найбільш корисних плодів своєї плантації пані Наталія вважає інжир: «Особливо він корисний для тих, хто має проблеми із щитовидною залозою, оскільки містить багато йоду. Їсти відразу більше 10-ти плодів не варто – можна попекти слизову рота».

Пишається пані Наталія і своїми деревами хурми. Вирощувати цих екзотів почала ще 12 років тому. Всього дерев тут понад дві сотні. «Цікаво, – каже жінка, – що це єдиний сад в Україні, де хурма представлена такою кількістю сортів. Надсилали нові сорти із Франції, Іспанії, США, та навіть Нової Зеландії. Тут їх прищеплювала, щоб були більш морозостійкими. Торік урожай був шалений, однак все одно для всіх покупців не вистачило. Відправляла навіть «Новою поштою». Цього року врожай буде трохи менший. А достигати цей фрукт почне наприкінці вересня і буде аж до початку грудня».

Ще один екзот, який облюбував тутешній мікроклімат, – Азіміна Трілоба або «бананове дерево».

«Запах у цих плодів не дуже приємний, а от на смак вони солодкі, схожі на банани та манго, щоправда, їсти їх можна, лише коли плоди самі впадуть на землю. Якщо їх зривати, на смак вони будуть трохи гіркуваті», – розповідає пані Наталія.

«А от фісташки в цьому саду – новосели. Плодів вони поки не дають. Ці рослини бувають жіночої і чоловічої статі. Сіянці замовила на Харківщині, також прислали насіння з Киргизстану, ну, і 4 кущі привезла із Сицилії, щоправда, прийнялись лише два. Щоб зробити їх більш морозостійкими, потрібно щепити киргизькі та сицилійські, за кілька років фісташки мали б зацвісти, тож уже можна буде і перший урожай збирати, якщо, звісно, вулкан не прокинеться», – сміється пані Наталія.

Також на ділянці на схилах Чорної гори можна побачити і гранати, які цього року, на жаль, не вродили, а ще – груші та сливи, а ще росте тут китайський женьшень.

Усі плоди, які тут вирощені, пані Наталя називає еко- та біопродукцією. Підживлює рослини лише органічними та біологічними добривами. Та, головне, переконана: впливає на рослини ставлення господаря.

«Для мене рослина – така сама форма життя, як і людина, і я ставлюся до них, як до людей. Коли вони дають урожай, я підійду, погладжу рослину та їй обов’язково подякую».

Світлана КОМЛЄВА