Закарпатець В’ячеслав Тобіяш: Як вийти за хлібом і проїхати 31 місто України. ФОТО

Мотоцикл  – це не просто засіб пересування. Це щось значно більше… Глянеш на нього і вже бачиш, який характер у його власника.  Адже вони можуть бути романтичними, грубими, солідними і неквапливими або стрункими і спритними… 

Утім є у них спільна риса – вони ваблять своїх власників до пригод. Іноді до спонтанних, але настільки дивовижних, що запам’ятаються на все життя.

Про це не на словах знає ужгородець В’ячеслав Тобіяш. Чоловік і батько двох донечок майже рік тому захопився мотоспортом. Це сталося тоді, коли він нарешті втілив свою мрію у життя – придбав мотоцикл своєї мрії Kawasaki Vulcan. Із цього моменту його життя змінилося. Він почав брати активну участь у мотожитті Закарпаття.

– Я завжди кажу, що жінки задовільняють свою дитячу потребу грати з ляльками, бо вони стають матерями, а ось чоловіки повинні купувати собі мотоцикли, – жартує В’ячеслав. – Свій мотоцикл я випадково побачив і закохався з першого погляду. Так я пересів на мотоцикл і став палким шанувальником цього виду транспорту.

Чоловік розповідає, що від друзів-байкерів дізнався про традиційну всеукраїнську акцію «Мотопробіг єдності». Його учасники повинні були проїхати через 31 місто України з державним прапором та кримськотатарським стягом.

В’ячеславу Тобіяшу вже тоді дуже припала до душі ця ідея. Утім доєднатися до команди байкерів  – учасників акції він не міг. Попереду в чоловіка мав бути важкий робочий тиждень, оскільки він є приватним підприємцем. Тож дозволити собі таку розкіш, як мандрувати, покинувши усі справи, було неможливо. Тому на пропозицію друзів приєднатися до мотопробігу він відмовився.

– Я чітко розумів, що поїхати мені не вдасться. Тож заздалегідь відмовився від цієї ідеї, – пояснює чоловік.

Тож 19 липня на Софіївській площі у Києві уже відбувся збір байкерів  – учасників Мотопробігу Єдності 2019. Щороку організатори цього заходу намагаються захопити ще більші маршрути, більші території. Минулого року учасники акції були у 18 містах України, а цього разу планували проїхати 31. Стартують учасники в Ужгороді, а ось завершитися мотопробіг мав у Одесі. А перед тим на Чонгарі на блокпості учасники мали залишити кримськотатарський прапор із назвами всіх байкерських клубів України.

Мета акції  – продемонструвати територіальну цілісність України та єдність її багатонаціонального суспільства.

– Мені зранку зателефонували друзі, кажуть: поїхали, проведемо колону за місто. Я, звичайно, погодився. В домашніх капцях скочив на мотоцикл. Думаю, добре, що поїхав, заодно хліба куплю, – розповідає чоловік. – На Барвінку ми зустріли колону з байкерами і вирішили проїхатися з ними до Мукачева на каву. Адже там були різні цікаві особистості з різних міст України. Думаю: посиджу, познайомимося. Щоправда, після Мукачева я поїхав із ними на перевал. Далі був Стрий, звідти деякі байкери поверталися, але не я. Дорога мене просто вабила. Мені дуже хотілося їхати. Тож закортіло катнути вже до Львова. Там уже була зупинка з нічлігом. Думаю  – заночую та й буду повертатися додому. Щоправда, потім я змінив свої плани і поїхав до Києва.

Ось так, не планувавши жодних подорожей,  В’ячеслав Тобіяш проїхав 31 місто України, побував у Одесі, на Сході та на блокпості біля Криму. Оскільки вийшов із дому в одних капцях, речі йому поштою передала дружина. Чоловік розповідає, що ця подорож відкрила йому очі на себе, людей, а ще на країну, в якій він живе.

– Нас дуже тепло приймали майже в кожному місті України. Люди у нас такі привітні. Звичайно, у зоні бойових дій, я бачив в очах у людей сум і розчарування. В Одесі мій спідометр показав 4012 тис. км. Здолав таку відстань я за 10 днів. До фінішу доїхало 11 мотоциклістів. Кілька днів я навіть відпочив у Одесі, – розповідає В’ячеслав.

Чоловік каже, що їх неймовірно гарно зустріли у Сумах. Та й взагалі  – усі міста були досить привітними. Хтось допомагав їжею, хтось паливом, а хтось із ночівлею. Взагалі українці – дуже добрі і гостинні. Скільки за цей час він зустрів друзів!

– Мені просто-таки усе сподобалося у поїздці, окрім доріг. Та й взагалі, ми завжди бідкаємося, що не достойні, щоб нас взяли до Євросоюзу. Насправді Європа ще має нас просити, щоб ми туди вступили. Адже Україна – справжня перлина. У нас є все, і я в цьому переконався. Неймовірно гарні міста, море, чорноземи, степи і лани, пам’ятки архітектури, замки. А що вже казати про людей!

Тому, якщо ви хочете познайомитися з Україною і побачити якою вона є – подорожуйте. Бо життя – це те, що відбувається з вами сьогодні!

Христина БІКЛЯН