У Перечині родини святкують дві Пасхи – східного і західного обрядів

На Закарпатті є багато сімей, в яких святкують дві Пасхи, тому що в родині – представники різних віросповідань. Святкування Христового Воскресіння західного та східного обрядів стало таким самим звичним явищем, як і Різдва та Миколая/Мікулаша. Цьогоріч католики святкують на тиждень раніше (21 квітня), тож дух свята у регіоні вже відчувається.

Особливістю найзахіднішої області України є толерантне ставлення до представників усіх конфесій. Люди дотримуються традицій, звичаїв своїх віросповідань і водночас поважають інших.

У невеличкому райцентрі Перечин із населенням 7200 осіб мирно уживаються українці, росіяни, угорці, словаки, італійці, німці, цигани. Чимало господинь готують два пасхальні кошики, люди ходять у гості до родин різних релігійних конфесій, аби розділити світлий празник Христового Воскресіння.

«Карпатський об’єктив» вирішив розповісти про місцеві звичаї і традиції великодніх свят.

«Наша родина святкує Великдень обох обрядів – і західного, і східного. Я – римо-католичка, чоловік – греко-католик. Завжди укладаю два пасхальні кошики, несемо святити до костелу і до церкви», – розповіла Вікторія Мулеса.

Родина Зітти Артурівни Бублак із діда-прадіда – римо-католицька. П’ять років тому їхнім зятем став чоловік із православної сім’ї. В родинному гнізді ґаздували представники різних національностей і ніколи не загострювали на цьому увагу. Тепер під одним дахом проживають представники чотирьох поколінь, старші радо допомагають молодому поколінню, діляться життєвим досвідом.

– Я – чистокровна італійка, – розпочала нашу розмову Зітта Артурівна, яка 23 червня відзначатиме поважний ювілей – 80-річчя. 52 роки пропрацювала вчителем української мови та літератури місцевої школи. – Мої дід та бабуся приїхали із сонячної Італії до Перечина у другій половині ХІХ століття як спеціалісти на будівництво залізниці, мостів. Вони – римо-католики. У жилах мого батька Артура Комінотто та мами Дузоліни також текла італійська кров. Я вийшла заміж за місцевого хлопця Юлія. Його батько був угорцем, а мама – словачкою. І мої батьки, і батьки чоловіка протягом багатьох років були у церковній двадцятці нашого костелу Святого Августина, який збудований 1906 року. Наша єдина донька Юдіта записана італійкою. Онучка Зіточка вийшла заміж за українця з православної родини. Служба та обряд вінчання відбулися у костелі. Мають синочка Андрійка, йому 4 роки. Правнучок хрещений у костелі. Я вважаю, що Бог один, і якої віри чи національності людина не була б, вона має жити чесно, дотримуватися 10 Божих заповідей, служити Господу і людям, робити добрі справи.

Кореспондент «Карпатського об’єктива» завітала до родини у середу, 17 квітня. В будинку запахло випічкою. Такий аромат, що слина потекла. «Сьогодні маю вихідний, отож займаюся хатніми справами та печу коржі. Креми та м’ясні страви готуватиму в суботу», – розповіла пані Юдіта. Пішла стежкою матері – працює вчителем місцевої школи.

«А я в суботу спечу паску і горіховий торт. Головний символ печу здобний, додаю яйця, молоко, – поділилася планами пані Зітта. – Пасхальний кошик уже помила, підсушила. У суботу оздоблюємо його мереживом, гілкою самшиту або аспарагуса. До нього ставимо паску, шовдар, ковбасу, масло, грудку сиру, свічку, сіль, корінь хрону, зелень, писанки. Накриваємо вишитою серветкою і залишаємо на столі. Ввечері йдемо на Богослужіння, яке у нас називають «Біла служба». Запалюємо свічки, обходимо храм, молимося, раді і щасливі, що дочекалися Христового Воскресіння. Повернувшись додому опівночі, лягаємо спати, а вранці несемо кошик для освячення. Вдома всі хатні сідають до столу і смакують святкові наїдки. Потім до нас приходять свати, батьки Андрія. Вони постують, м’ясне не їдять, споживають тільки молочне, яйця. Для них готуємо пісні салати, страви».

У Поливальний понеділок родина іде на Богослужіння, приймає гостей, відпочиває, вільний час використовують для приємного спілкування.

У неділю, на Пасху східного обряду, родина Зітти Бублак іде в гості до батьків зятя Андрія, які проживають у центрі Перечина.

Другий день Великодня – Світлий Понеділок. Його ще називають «поливальним». Раніше хлопці поливали парфумами своїх нанашок, за що отримували писанки, цукерки, шоколадки. Тепер поливають дівчат – задля розваг. Протягом 40 днів люди вітаються: «Христос воскрес!», відповідають: «Воістину воскрес!».

Наприкінці нашої зустрічі пані Зітта розповіла, що багато римо-католиків не працюють на городі, не шиють, не перуть одяг у великі православні та греко-католицькі церковно-релігійні свята, тим самим виявляючи шанобливе ставлення до інших вірян: «Так робили наші предки, цього дотримуємося і ми».

Тетяна ГРИЦИЩУК