«Fire Village» із Нижнього Селища – колектив, що запалює серця глядачів

Нижнє Селище Хустського району – надзвичайно креативне село. Тут діє чимало творчих колективів різного спрямування, а про такі фестивалі, як «Селиська співанка» та «Птах», безсумнівно, чули не тільки в Україні, але й за кордоном. Та на досягнутому місцеві не зупиняються, вони постійно у творчому пошуку, дивують і захоплюють інших своїми талантами. Одним із таких креативних колективів є «Fire Village» – чудова команда молодих людей, для яких взаємодія з вогнем стала захопленням та ремеслом одночасно. Вони є бажаними гостями на різних фестивалях, їх запрошують прикрасити своїми виступами особисті свята – дні народження, весілля – і навіть узяти участь у постановці ефектних освідчень у коханні, пропозицій руки й серця.

Про те, як зробити полум’я найліпшим другом і разом із ним створити феєричне шоу, а також про небезпеку на сцені та як від неї вберегтися, «Карпатський об’єктив» розмовляв із однією з учасниць колективу «Fire Village» Наталією Русанюк.

– Наталю, поділіться, будь ласка, з нашими читачами історією створення «Fire Village». З чого все почалося?

– Історія нашого колективу розпочалася у 2013 році, коли з майстер-класами на тиждень до нас завітала група молодих творчих людей із Європи під назвою «Zirkrobajka». Вони навчали нас танців, елементів акробатики, жонглювання, а також крутіння поями (вогняні кулі на ланцюжку). Побачивши це захопливе дійство, ми зацікавилися й вирішили спробувати власні сили в цьому мистецтві, тим паче таке бажання виникло вже давно, оскільки на міжнародний дитячий фестиваль «Птах», який за хорошою традицією проводять у Нижньому Селищі, часто приїжджають різні фаєр-колективи. Тож тоді в рамках майстер-класів від «Zirkrobajka» й відбувся наш перший виступ, правда, без вогню, ми просто показали чого навчилися. Варто відзначити, що досить швидко сформувався і колектив під назвою «Fire Village» у складі Миколи Юдіна (керівник), Богдана Липчея, Тетяни Кострець, Любові Довганич та мене. До слова, Микола і Богдан на той час уже цікавилися вогняним мистецтвом, знали деякі основні елементи. Тож почалися активні тренування, репетиції, постановки номерів, також навчалися за допомогою відеоуроків з мережі Інтернет.

– Чи пам’ятаєте свій перший виступ із вогнем? Коли й де відбувся дебют «Fire Village»? Страшно було?

– Перший виступ із вогнем ми представили 1 грудня 2013 року під час тематичного вечора, присвяченого Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом. Звісно, за цей час творчий склад змінювався. Хтось залишав колектив, хтось новий долучався. Нині ж творча команда налічує п’ять чоловік, які поза основним видом діяльності трансформують своє хобі в захопливе шоу й дарують його глядачам. Загалом ми радо ділимося своїми навичками із крутіння поями з іншими односельчанами, проводимо різні майстер-класи, долучаємо нових учасників.

Щодо страху, то, звісно, на початку він був шаленим, адже вогонь – це неймовірна стихія, часто непідвладна людям, однак вогонь має і неймовірну енергетику – у процесі виступу про все забуваєш. Звісно, окрім безпеки, ми завжди до цього дуже відповідально ставимося: інструктуємо глядачів, аби уникнути неприємних ситуацій.

– А як убезпечуєте себе від опіків та нещасних випадків? Чи були у вашій практиці неприємні, прикрі моменти під час тренувань чи виступів?

– Відверто кажучи, мені здається, що в кожного артиста, який працює з вогнем, є такий сумний досвід. Приміром, я мала термічний опік другого ступеня, але, чесно зізнаюся, зі своєї вини, це була моя помилка, яку я запам’ятала на все життя. Часто буває, що займається волосся, обпікаються пальці, тому обов’язково потрібно дотримуватися правил техніки безпеки, правильно користуватися реквізитом. Артист має завжди бути відповідальним та уважним. Приміром, костюми повинні бути з цупкої натуральної тканини, якщо іскра потрапляє на такий матеріал, вона відразу гасне. Ні в якому випадку не слід одягати синтетику, яка швидко займається та плавиться. Сам одяг нічим не обробляється, як і волосся. Треба бути уважним і з напрямом вітру, адже полум’яні обійми теж можуть лишити свої сліди.

– Розкажіть, будь ласка, про вогняний реквізит. Які його різновиди бувають, чим ви користуєтесь?

– Реквізиту є дуже багато. Основним і найпопулярнішим серед артистів вогняного мистецтва є пої. Саме ними ми часто й користуємося. Другим за популярністю є вогняний стафф, ми працюємо з дабл-стаффом, що має два вогняні гніти на кінцях, які змочуються в розчині й дуже гарно палають. Наступним нашим реквізитом є віяла та хендси, або, як їх називають, палми (тому що вони вішаються на долоні). Також використовуємо факели для бризингу. А на бажання замовника до свого виступу можемо додати піротехнічні ефекти.

– Де найчастіше виступаєте, куди вас запрошують?

– Нас запрошують на різні фестивалі, зокрема виступали в Києві, Львівській області, а також в Польщі. Особливо замовники полюбляють прикрасити вогняним шоу особисті свята, приміром, дні народження, весілля тощо. Тричі – один раз у рідному селі та двічі в Хусті – ми брали участь в ефектних освідченнях у коханні. Упевнена, це згадка на все життя.

Завжди радо виступаємо на різних святкових подіях у Нижньому Селищі. Тут найбільше наших шанувальників.

– І наостанок, що потрібно для того, аби зробити по-справжньому хороший номер?

– Треба добряче попрацювати над його постановкою, технікою володіння інструментами, над їхньою різноманітністю. Важливо також добре перевірити всі технічні засоби. Та найголовніше, на мою думку, любити свою справу, яка особисто нам, артистам, дарує частинку адреналіну, а глядачам – неймовірні емоції від побаченого дійства. І спостерігаючи за цим захватом, чуючи шквал аплодисментів, хочеться й надалі розвиватися та вдосконалюватися.

– Дякую за цікаву розмову. Бажаю вашому колективу подальшого творчого успіху, розвивати свій потенціал і запалювати серця глядачів захопленням, радістю та драйвом.

Розмовляла

Богдана КЛЕКНЕР