Зняцьово – одне з найстаріших сіл Мукачівщини

Зняцьово – відоме село Мукачівського району. Розташоване на рівнині за 16 км від райцентру. Проїжджаючи шосейною дорогою з Мукачева до Ужгорода, звертаєш увагу на вказівник з назвою села «Зняцьово».

Він оздоблений соняшником. Варто б його оновити й надати привабливого вигляду, бо фарба чи вапно облущилися, що одразу кидається у вічі водіям та пасажирам. Кореспонденту «Карпатського об’єктива» голова Зняцівської сільської ради Діана Сирохман сказала, що за облаштування вказівників відповідає дорожня служба, і додала: «Навесні будемо проводити місячник благоустрою, то подбаємо і про належний вигляд вказівника».

На протилежному боці траси є автобусна зупинка. На ній вивіска з назвою села «Зняцево». Вікіпедія подає ще Зняцеве. Тож Зняцево, Зняцеве чи Зняцьово, з’ясовую в очільниці села. «Населений пункт має назву Зняцьово», – пояснила Діана Василівна.

Місцевість заселили в сиву давнину

Околиця Зняцьова належить до місцевостей, заселених з глибокої давнини. На обох берегах річки Старої розташовані пам’ятки давніх слов’ян. На лівому боці донедавна знаходилися давньослов’янські поховальні споруди – кургани з тілопальними похованнями VІІ–ІХ ст. На правому – давньослов’янське поселення VІІ ст. н. е.

Уперше назва Зняцьова згадується в історичних джерелах, датованих 1248 роком, як володіння землі Чепана й Матяша Шемета. Воно межувало з селами Добронь, Саловка, Есень. У своїх роботах археолог та краєзнавець Тиводор Легоцький відзначав, що село знаходилося в басейні річки Старої, колишнього старого русла Латориці, та в східній частині Мертвиці, де він виявив 10 старих курганів із залишками керамічних посудин, вугілля та попелу.

Володіння королів і графів

В історичних документах ХІІ–ХІV ст. населений пункт згадується як королівське володіння, що належало до Мукачівського замку й мало угорську назву Ignecz.

На початку ХV ст. входило до Ужанського комітату, а в 1418 році король подарував Зняцьово синам Петра Палоці – Матяшу, Імре та Дьордю – з усіма правами збору мита. Згодом у 1427 році володіння перейшло до Дьєрдя Бранковича. У ХVІ ст. село вже згадується як населений пункт Березької жупи. Власником його був Антал Палоці.

Після поразки визвольної війни угорського народу проти Габсбургів 1703–1711 років, починаючи з 1728-го, селом володіли графи Шенборни.

Легенди щодо назви

Жителі села ще й досі зберігають у пам’яті своєрідні легенди, пов’язані з його виникненням та походженням самої назви. Ось одна з них. «Якось обходила свої володіння імператриця Марія Тереза, і люди вийшли її зустрічати. Вона була дуже строгою, і селяни хотіли бодай чимось їй «насолити», та й ударили коня галузкою. Тварина налякалася, стала на диби, а жінка впала з коня і забила чоло. Коли вона піднялась із землі, закричала, вказуючи знаками на обличчя, а так як погано розмовляла місцевою мовою, казала: «Зня-зня-к-ово-зняцьово».

За іншою легендою, низовинні райони й села на північному заході Мукачівщини заливалися водою з річки Латориця під час великих паводків, і коли подивитися з Мукачівського замку на долину, то там, де заходить сонце, усе було покрите водою, і тільки деінде виднілись ознаки, які вказували на те, що там знаходилася земля й жили люди. Поселення розміщувалося на височині, як знак, бо навкруги стояла вода. Так і виднілося старе Зняцьово – як знак над водою.

Існує ще одна легенда, пов’язана з історією села періоду татаро-монгольського нашестя 1241 року. Між Дубрівкою, Зняцевом та Драгинею знаходилося поле, «на якому татари повбивали багато русинів. Кров їхня текла по потоку, і він отримав назву Мертвецький (неподалік могильників)».

Сакральна архітектура

У 1787 році було засновано греко-католицьку парафію, метричні записи ведуться з 1789-го. У 1797 році згадуються розвалена фара та трухлява церква. 1907-го тут змурували одну з найбільших церков Мукачівщини (площа – 488 кв. м) – Успіння Пресвятої Богородиці – з 44 іконами роботи Юлія Вірага. 1924 року місцеві заробітчани, що повернулися з Америки, подарували церкві три дзвони.

Демографія

1599 року тут налічувалося 26 кріпаків. У 1730-му в селі було 526 мешканців, 1837-му – 898, 1891-му – 1361, а в школі тоді вчилося 237 дітей. Найбільше людей проживало в Зняцьові 1921 року – 2025 чоловік. Зараз у 565 дворогосподарствах ґаздує 1800 осіб. Більшість людей їздить на сезонні роботи до Європи, Росії. Частина працює на підприємствах Ужгорода. Діана Сирохман каже, що для розвитку села потрібен інвестор.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора