Чому варто їхати відпочивати в Лопухово, ане в Альпи?

Здавалося б, високий курс валют і дорога, що влітає в копієчку, закрили шлях до нових вражень. Але це не так.

Не обов’язково їхати в Татри, щоб вдихнути чисте гірське повітря, помилуватися відображенням неба в бурхливих потоках, познайомитися з дивовижними традиціями лісорубів і священними місцями, пройтися луками, схожими на альпійські. В нашій області на території Тячівського району є колоритний Брустурянський лісомисливгосп і село Лопухово – з кедровицею, медом, бриндзею, яфинами та лісівниками, що ввібрали цей фах із молоком матері.

Через те, що Лопухово знаходиться глибоко в горах, багато українських туристів задаються питанням: чи є в таких красивих місцях бази відпочинку? І відповідь проста – немає. Ні готелів, ні сервісу на вищому рівні – нічого, крім приголомшливих краєвидів і мальовничих куточків природи, про існування яких багато хто навіть не підозрює. Однак не все так погано, як здається на перший погляд.

Брустури – те ж Лопухово, лише з румунської

Стара назва Лопухова – Брустури – походить від румунського «brusture» (лопух). Отже, українська назва є перекладом з румунської. Перші статистичні відомості про Брустури датуються 1839 роком. Детальнішу інформацію можна знайти в географічному та статистичному огляді Марамороського комітату (1901 р. видання). На той час у селі було 1378 мешканців, а в 1913-му налічувалося вже 1655.

Гірськими стежками через полонини ходили опришки, тому хутірські поселення виникали під полонинами, поступово люди почали розселювалися вниз до річкових територій. Спершу заселили присілки Бистрик (його назва походить від села Бистриця нині Надвірнянського району Івано-Франківської області) і Яблуницю, чия назва, ймовірно походить від такого ж села біля Яблуницького перевалу.

♦ Для гостей – усі зручності

Німецькі колоністи, які заснували Німецьку Мокру, розселилися й поміж русинами. Їхнім завданням було організувати сплав лісу з приток річок Яблуниця, Турбат, Плайська, Бертянка. За часів Марії-Терезії ліс сплавляли по Брустурянці в напрямку до Тересви. Ці матеріали використовувалися для укріплення соляних шахт у Солотвині.

Нині влітку місцеве населення займається збором грибів, ягід, лікарських рослин. Тут діють Лопухівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів, Прочківська ЗОШ І ст., Яблунецький навчально-виконавчий комбінат, ясла-садок «Ромашка», лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини. В центрі є Будинок культури, при якому працюють народно-інструментальний ансамбль «Брустури», сільська бібліотека та поштове відділення. Однак більшість мешканців усе ж таки залучені до роботи в лісі.

Буркут, ліс та духовність – місцеві цінності

Ці місцини багаті мінеральними джерелами (буркутом), свіжим повітрям і, звичайно, ялицево-смерековими, кедровими та змішаними лісами й рослинністю полонин. Крім природних багатств, Брустурянський лісомисливгосп пишається й духовними: тут знаходиться монастир Св. Серафима Саровського, побудований лісівниками у 2010 році.

На території лісгоспу, де піниться і мчить по кам’яних плитах бурхлива річка Брустурянка, є будиночки лісничих, у яких може облаштуватися й навіть переночувати будь-який турист. У кожній такій хатинці – пара номерів.

У Кедринському лісництві його керівник Василь Золотар зробив ремонт адмінбудівлі й кімнату-гуртожиток, їдальню й душову для лісорубів. Є тут і банька з басейном, у якій можна попаритися з аромамаслами з кедра після важких буднів у місті. Хороші умови для проживання створені й у Лопухівському, Плайському, Турбатському лісництвах. До слова, в останньому найвідомішим керманичем був Герой Соціалістичної праці, відомий лісоруб Іван Чуса, а наразі тут працює його онук Дмитро. А добратися до лісництв можна лісовою дорогою, побудованою тими ж самими трудівниками сокири та саджанця.

Страви лісівників – пальчики оближеш

У кожному з лісництв є загальна кухня з великим столом. Тут можна готувати собі самим усе, що захочете, причому з щойно зібраних дарів природи. А можна скуштувати їжу, приготовану лісівниками. Один раз спробувавши їхні кулінарні шедеври, ви не захочете самі куховарити.

У тутешніх краях дуже красиво. Є сенс обнулитися в смерековому лісі, зловити пару-трійку форелей. Наостанок перед від’їздом разом із лісівниками підніміться високо на полонини, туди, де вівчарі випасають отари, й посмакувавши натуральною овечою бриндзою чи квасним молоком, їдьте додому.

А опісля викладіть у соціальні мережі всі фото з подорожі, щоб позитивні емоції від вдалого відпочинку зігрівали душу до наступної поїздки в Брустури, пише ГАЗЕТА НОВИНИ ЗАКАРПАТТЯ.