Відомий на весь світ дитячий фільм знімали в Ужгороді та Мукачеві

Рівно 50 років тому на екрани вийшов фільм-казка, яку знімали і в Карпатах, і в Ужгороді, і в Мукачеві, і в Естонії.

Стрічка «Снігова королева», знята режисером Геннадієм Казанським за сценарієм драматурга Євгена Шварца (за мотивами однойменної казки Ганса Крістіана Андерсена) сподобалася мільйонам глядачів. Роль Герди в ній зіграла Олена Проклова, Кея (саме так назвав героя своєї п’єси Євгенія Шварца, а не облямівкою, як у Андерсена) – В’ячеслав Цюп, а Снігової королеви – Наталя Климова. Про те, як проходили зйомки, «ФАКТАМ» розповів режисер Красноярського театру опери та балету В’ячеслав Цюпа.

– В’ячеславе Олеговичу, фільм «Снігова королева», в якому ви зіграли роль Кея, здобув світову славу. Читала, що він був дубльований на англійську та французьку мови, а також вийшов з субтитрами німецькою, іспанською, італійською, івритом, китайською, японською, арабською…

– Для мене це абсолютно несподівано – я, чесно кажучи, не знав. Справа в тому, що на цю тему було знято кілька фільмів, але чомусь саме картина Геннадія Казанського стала настільки популярною. Мабуть, тому що схвилювала глядачів по-справжньому.

– Як ви отримали роль Кея?

– Зараз є модне слово «кастинг». А колись використовувався термін «Кінопроби». Я жив в Мінську. І фільм «Снігова королева» був у мене не перший. До нього знявся на кіностудії «Білорусьфільм» в дипломній роботі випускників ВДІКу. Потрапив на зйомки зовсім випадково. Вчителька, яка викладала у музичній школі, взяла мене, першокласника, за руку і відвела на кінопроби. Після зйомок у кіностудії залишилися моя фотографія. І коли асистент режисера фільму «Снігова королева» розіслав на всі кіностудії країни запити, мабуть, моє фото потрапило в поле зору. Мене запросили на кінопроби і незабаром затвердили на роль Кея. А потім почалися масштабні зйомки фільму, що тривали цілий рік.

– Де ж вони проходили?

– В Естонії знімалися всі побутові сцени, пов’язані з бабусею, казкарем і Гердою. Зйомки проходили в історичному центрі Таллінна – Старе місто. Пам’ятаєте сцену, коли на жвавій вулиці з’являється біла трійка Снігової королеви і відвозить Кея? У зйомках брали участь талліннські дітлахи. А сцени з розбійниками знімалися в карпатських лісах. Роль атаманші, яка вимовляє знамениту фразу «Дітей треба балувати, тоді з них виростають справжні розбійники», Зіграла Ольга Вікландт, а маленьку розбійницю – Ера Зіганшина. Природа в Карпатах приголомшлива! Але, що цікаво, на першому плані в картині – дерева штучні. Правда, від справжніх, які створювали фон, їх майже не відрізнити. Ми були тоді в Ужгороді, Мукачеві… Пам’ятаю, яке враження на мене справив мукачівський ресторанчик, куди мене, десятирічного хлопчика, взяла туди мама. Грали скрипки, в глиняному посуді нам принесли густий борщ, в якому ложка могла стояти. Я це запам’ятав на все життя.

– Цілий рік, переміщаючись по країні, ви не вчилися?

– Навчався. Ніхто з моєї родини не міг на такий тривалий час залишити роботу, тому рідні супроводжували мене «вахтовим» методом. Спочатку на місяць взяла відпустку мама, потім – тітка, їх змінила бабуся. Відпускати одну дитину в настільки далекі експедиції не належало. У кожному місті, де знімався фільм, у мене була нова школа. Адже залишатися на другий рік якось не хотілося. Я вчився і в таллінській, і в мукачівській школах. До мене і педагогів приставляли, оскільки в період знімальних днів я пропускав заняття. Пам’ятаю, як увечері до мене приходив вчитель англійської, потрібно було надолужувати згаяне. Адже в Мінську я вчився в спецшколі з поглибленим вивченням іноземної мови. Всі предмети у нас з другого класу викладалися англійською мовою, і запускати навчання ніяк не можна було. У кожній школі я опинявся в новій компанії, у мене з’являлися нові друзі.

– Не шкодуєте, що обрали не акторську стезю?

– Ні. Думками я нечасто повертаюся до того часу, коли знімався в кіно. Професію режисера вибрав свідомо. Бути артистом мені не хотілося ніколи. А ось придумувати якісь сюжети і втілювати з артистами їх на сцені – про це я мріяв. Вступив в ГІТІС на факультет режисури в музичному театрі, закінчив його з червоним дипломом. І після цього жодного разу не пошкодував, що не зайнявся чимось іншим. Режисерська професія мені дуже подобається.

Ольга СМЕТАНСЬКА