Мукачівка створює картини на сумочках

Будинки, цілі вулиці, квіти, птахи, тварини… І все це – ручна робота. Катерина Лесько створює вишукані аксесуари методом валяння. Її вироби із натуральної вовни. Кожен – унікальний і яскравий.

Рукоділлям дівчина займається всього три роки, але за цей час уже встигла зробити більше сотні сумок практично з нуля. Каже, що творчість для неї є методом самовираження і радіє, що знайшла для себе улюблене заняття. Більше про свої вироби мукачівка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Сумочка, як мистецтво

Валяння з вовни останнім часом усе більше підкорює серця краян. Таким чином майстрині створюють переважно іграшки та панно. А от Катерина Лесько вирішила спробувати створювати оригінальні і стильні жіночі аксесуари. І в неї вийшло справді неперевершено.

«Вмію шити, в’язати, вишивати. Але коли відкрила для себе валяння, зрозуміла – це те, про що саме мріяла. Проста вовна дає можливість перетворити її на дуже несподівані речі. Вперше побачила вироби в цій техніці років 5 тому на одному з відеохостингів. Зацікавилася і підписалася на умілицю. Валяла вона здебільшого ялинкові іграшки. Я просто милувалася її роботами і стежила за публікаціями. Сама тим часом займалася своїми справами. Відео передивлялася ночами і вони мене розслабляли, від них ішов якийсь позитив. Так тривало більше року. Потім ця майстриня якось оголосила, що проводитиме безкоштовний майстер-клас. Сказала, що і де потрібно купити, щоб приготуватися до роботи. Я одразу ж зареєструвалася і скупилася. Урок пройшов дуже цікаво. Ми робили простенькі кульки на ялинку. Але це так запалило, що я купила собі цілий курс зі створення іграшок із вовни. Майже рік тільки ними й займалася, аж поки не побачила відео з сумочками. Зрозуміла, що треба спробувати. Відтак уже три роки, як підсіла на різні аксесуари», – каже дівчина «Карпатському об’єктиву».

У доробку мукачівки не тільки сумочки, але й гаманці, пояси, брошки та багато іншого.

«Методом сухого чи мокрого валяння можна створити безліч дійсно неординарних речей. Техніки різні, але результат можна в обох випадках отримати хороший. Мені найбільше імпонує робота над сумочками. Матеріал натуральний і з ним можна ніби малювати фарбами. Якщо додавати віскозу, буде зовсім інший стиль – бохо. Таким чином можна створювати навіть кольорові ексклюзивні намиста. Виріб стає міцним через те, що волокна зчіплюються між собою і утворюють суцільне полотно. Вироби можна декорувати не лише власне малюнками, але за допомогою намистин, металу, шкіри. Фурнітуру замовляю готову, а все інше роблю своїми руками», – наголошує майстриня.

Сама вовна продається різних кольорів. Але крім неї потрібно мати ще й деякі інструменти.

«Передусім має бути шаблон. Якщо мокре валяння, потрібно мати досить багато матеріалів. Це – підстилка (я використовую бульбашкову плівку), сітка, рушник, мило, вода, губка, бамбукова серветка, сама вовна. Шерсть викладається поступово невеликими пучками, які відщипуються. Шари викладаються один на інший, їх має бути хоча б 4. Зволожую мильним розчином. Він має проникнути всередину. Вода має проступати при натисканні пальцями. Заготовка накривається сіткою. Якщо важко працювати пальцями, можна одягнути рукавички. Розгладжується вовна легкими круговими рухами. Розминати необхідно довго. Якщо мова про сухе валяння, треба мати в арсеналі спеціальні голки, за допомогою яких скручується шерсть», – каже вона.

Робота затратна у часі

За словами Катерини, валяні речі міцні і практичні.

«Я собі зробила капці і ношу їх більше двох років. Сумочка ж може прослужити набагато довше. Вибір вовни дуже хороший, тож для різних виробів можна обрати саме таку, яка більше підходить. Але робота непроста, потребує досвіду, терпіння і чимало часу. Крім того, якщо мова про мокре валяння, шерсть має ще й підсохнути. Візерунками прикрашаю вже готову річ. А це – теж часозатратно, але дуже цікаво. Тому в середньому над одним виробом працюю тиждень-два. Не кваплюся, але й не розтягую роботу», – наголошує умілиця.

Оскільки матеріали дорогі, вироби мукачівка створює не тільки для себе.

«Спочатку все робила виключно собі. Потім дещо почала дарувати, коли вже роботи не соромно було показати іншим. Згодом подруга привела до мене дівчину, яка просила зробити їй таку ж сумочку і пропонувала чималі кошти. Я спочатку відмовлялася, а потім подумала, що чому б і не спробувати. Зараз маю клієнтів як серед знайомих, так і продаю вироби за кордон. Найчастіше – в Німеччину та Австрію. Часто купують у якості подарунка наші земляки, які виїхали туди жити. У Європі ручна робота цінується набагато більше, ніж у нас… і оплачується у рази краще. Та це й логічно, бо населення там краще матеріально забезпечене», – запевняє дівчина.

Надихають майстриню найбільше картини художників. А милується вона ними найчастіше у інтернеті.

«Я й сама захоплювалася малюванням, у мене гарно виходило. Та зараз не повністю відтворюю чужу роботу, не перемальовую її вовною, а беру саму ідею. А от втілюю її в життя по-своєму, не копіюючи оригінал. Це може бути якась архітектура, якісь рослинні мотиви, чи навіть пейзаж. Мене просто надихає мистецтво саме по собі. Від нього виходять якісь творчі вібрації… І це незримо передається. Сумки для мене є джерелом наснаги. На них я відтворюю свої думки, своє світобачення, якісь внутрішні порухи серця. Коли працювала над іграшками, мене надихали живі тваринки, більшість робіт у мене були – або котики, або собачки. Якщо ж мова про прикраси, то найчастіше мотиватором були якісь чужі готові вироби», – зізнається умілиця.

На майбутнє Катерина Лесько мріє більше попрацювати над панно та картинами.

«Хочу створити серію настінних робіт. Це мають бути квіти. Маю вже деякі ескізи. Коли буду готова, дуже б хотілося зробити виставку і показати свою творчість іншим. Але поки це не на часі. До цього ще треба чимало попрацювати як над собою, так і над самими роботами. У найближчій пермпективі хочу зробити для себе віночок… Ніби й просто, але насправді те, що я задумала, буде доволі складним. Але впевнена, що впораюся», – підсумовує закарпатка.

Марина АЛДОН