Лабубу, Трамп, Богородиця. Ужгородка створює авторські свічки

Бути на хвилі, стежити за новими трендами, іноді навіть випереджати час. Саме так нині працюють закарпатські майстрині. Займається хендмейдом чимало любителів творчості, але не всім вдається здивувати інших своїми роботами. Нині місцевий ринок виробів умілиць неймовірно багатий на довершені вироби, тож талановиті закарпатки стараються вирізнитись із-поміж інших дійсно незвичними цікавинками.

Тетяна Кузьма з Ужгорода раніше займалася миловарінням. Зараз працює над створенням свічок. До кожного сезону має інші. У той же час поповнює доробок неординарними роботами, які викликають захоплення у будь-яку пору року.

Чому кулінарка за фахом захопилася свічкарством? Де знаходить ідеї? Що її найбільше приваблює у новому хобі? Про це та інше умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Свічка – це своєрідна магія

Свічки пані Тетяні подобалися завжди. Колись навіть колекціонувала підсвічники, але ніколи не думала, що колись захопиться свічкарством.

«У моїй дитячій уяві свічки – це було щось таємниче, магічне, доступне лише вибраним. Думала, що їх мають право робити тільки духовно чисті люди, монахи. Можливо, у ті часи так і було. Винятком були звичайні магазинні вироби, які завжди мені здавалися якимось прозаїчними і нецікавими. Вони практично не відрізнялися одна від одної, не мали запаху, швидко згорали. Тож про свічкарство довго не замислювалася, як про якесь хобі. За освітою я взагалі кулінар. Колись навіть працювала за фахом, але потім народився син, він часто хворів і я пішла з роботи… Випічкою тортів років 8 займалася вдома. На замовлення створювала різні цікаві тортики і мала хорошу клієнтську базу. Іноді навіть зараз вони просять про якийсь ексклюзив і я не відмовляю. Але наразі переважно моя основна діяльність – це косметика, сфера краси. Крім того, завжди мала різні хобі. Колись і вишивала, і в’язала, і плела килимки. Коли народився Віктор, сім років тому, захопилася миловарінням. У вільний час робила мило і для дитини, і для власних потреб, і для друзів та родичів. Трохи навіть заробляла на цьому. Але миловаріння і свічкарство сильно пов’язані. Наприклад, для виробів можна використовувати однакові молди чи барвники, ароматизатори та інші складові. Тож поступово зацікавилася і виготовленням фігурних заливних свічок. Пройшла курси і потихеньку почала експериментувати. Це було три роки тому», – поділилася з «Карпатським об’єктивом» думками майстриня.

Робоча кімната жінки наповнена різними ароматами. У неї багато ефірних олій, які використовує під час виробничого процесу.

«Свічка має не просто горіти, але й приємно пахнути. Тоді вона стає особливою, – наголошує вона. Кожен аромат щось передає, містить певну інформацію, діє на людину. Одні запахи заспокоюють, інші виступають, як афродизіаки, ще деякі заряджають енергією, або ж спонукають до глибоких філософських роздумів. Ароматерапія – це ціла наука, яку я вивчаю вже давно. З давнини людина використовувала запахи для різних обрядів, їхній вплив на емоції та психіку довели навіть вчені. Наприклад, жасмин може стимулювати творчі пориви, аромат кави чи шоколаду піднімати настрій, м’яти або розмарину – підвищувати працездатність. Нині існує навіть таке поняття, як аромамаркетинг, тобто бренди для підвищення продажів та впізнаваності використовують певні аромати. Тому у миловарінні та свічкарстві запахи відіграють справді важливу роль».

Як створюються образи

Тетяна Кузьма зізнається, що у свічкарстві знайшла себе, що їй захоплення приносить не лише задоволення, але й дає можливість втілили в життя найбільш сміливі ідеї.

«Я перша в Україні, здається, почала робити свічки у вигляді голови Трампа. То у США тренд з’явився одразу після виборів, а до нас доходив поступово. Утім моя сестра живе у Брукліні. Вона купила мені молди і відправила поштою, щоб я, як вона каже, не відставала від моди. Тож перших «трампиків» я відливала уже в січні і в мене їх замовляли не тільки українці, але й чехи, угорці, поляки, німці, словаки. Зараз популярність президента Америки у Європі трохи спала, але з’явився новий тред – Лабубу. Форми у мене також зі США. Але їх у Каті я вже попросила сама. На Закарпатті такі свічки не надто популярні, а от із інших куточків держави маю багато замовлень. У нас же завжди затребуваними є релігійні мотиви – це Богородиця з Ісусом, пасхальні, різдвяні свічки», – запевняє майстриня.

Загалом у доробку ужгородки до сотні різних видів свічок, а самих виробів вона зробила вже тисячі.

«Роботи ніколи не рахувала. Роблю їх партіями. До певного сезону завжди має бути у наявності щось тематичне, – каже жінка. – Наприклад, влітку виготовляю різні свічки у вигляді квітів, морозива, з морськими мотивами, на осінь готую грибочки, листочки, диньки… Взимку завжди популярними є ялиночки, сніжиночки, кульки, мандаринки, сніговички, весною – пташки, курчата, пасхальні яйця, кролики… А між тим, маю у колекції і серію для дітей – у вигляді казкових героїв та тваринок. Чоловікам подобаються свічки у вигляді сигари чи зброї, жінкам – у формі туфельки, помади, певних рослин».

Надихає майстриню в роботі передусім запах, але ідеї черпає вона через обмін думками з людьми, які її оточують.

«Головним мотиватором у мене є чоловік, – наголошує пані Тетяна. – Він часто щось підказує, часто хвалить, хоча іноді й критикує. Тоді я замислююсь і починаю думати над покращеннями. Також він є спонсором усіх моїх задумів. Адже в будь-яку справу потрібні вкладення. А закупити матеріали обходиться не дуже й дешево. Це – і віск, і ґніт, і барвники, і ароматизатори, і молди, і підставки… Але я живу свічкарством, радію, що знайшла себе і маю змогу через вироби заявити світу про себе».

На перспективу у майстрині чимало планів, їй хочеться спробувати багато нового для себе.

«Аби реалізувати всі мої задуми, одного життя мало, – зізнається вона. – Мрію про багато речей. Хочеться ще масу всього спробувати. У свічкарстві теж прагну вдосконалюватися, відкрита до експериментів. Бачила, наприклад, свічку у формі банки з маринованими огірками. Ну як не захотіти спробувати зробити таку ж?! Або свічка-імітація торта. Це така краса! Тим більше, для мене, кулінара. Тому хочу навчитися різних нових речей. Стояти на місці – це не для мене. Потрібно розвиватися у будь-якій справі. Тільки так можна досягти успіху».

Марина АЛДОН