Анекдоти (Сторінка 37)

– Розумієш, Рома, мені треба такого чоловіка, оби на старусть подав ми погар вина. – Вина?? Може, води? – Н-но видиш... нам уже не по путьови!

Суддя звідать: – Свідок, ви знаєте, що вас чекає за дачу неправдивих свідчень? – Айно, обіцяли ми «Волгу».

– Дядя міліцішта, а што у вас там, у папці? – Там, хлопчику, діло! – А чом оно булькає? – Бо щи не розкритоє.

Упав наркоша із п’ятого етажа. Збіглося повно люди, скора, міліція, усі звідавуть, ба што ся стало? Тот устає, мало ся пообтрясовав і каже: – Пак я не в курсі, шо ся стало, я сам лем типирь пудойшов.

– Ну шо, куме, взялисьте паленку? – Взяв. – І собі, і мені? – Айно. І собі, і мені!

– Діду, коли май файно боло жити, давно ци типирь? – Давно, канєшно! – А башто? – Тогды баба дівков бола!

Стою на Красоноднцю, толкучка, міряву калап. Чуву крик: – А де тота сука, што у мене калап міряла? Бізуно втекла! Я отвічаву: – Я туй! – Ой! Вас і не спознати, побзерайте – істинна графиня! Чесноє слово!

Уповілам свому чоловіку: – Плати ми за каждий скинутий кілограм єнну тисячу гривню, я втоди скоро похудаву. А вун ми: – Лєно! Бійся Бога! Таких цін на солонину ниє ани в однуй країні!!!

Цімборови рішили пофіґлювати, позвонили мому ґазді ай уповіли, ож я впала у басейн з крокодилами. На шо ун їм уповів: – Ваші крокодили, ви їх і спасайте!

– У нас на Кавказі є традиція красти молоду зі свальби. – Ех, Гога, у нас в Україні дашто вкрасти, то взагалі традиція…