Анекдоти (Сторінка 30)

Свекруха пуд роддомом гойкать невістці, яка родила восьму дітину. Танько! Шо, мамко? Я вам купила файну, велику люстру! Нашто нам люстру? А обисьте, бл&ть, віділи, што у ночи робите!

Жона звідать ґазду: Іване, тобі кілько голубців положити? Клади, Надько, тілько, ги собі! Шось ти Іване много жерти начав!

Свекруха: Іринко, скоро в тебе динь рождєнія, што’бись хотіла? Не знаю… А што тобі ся любит? Сусід з третього етажа!

Іра бола недовольна, ож ґазда юй робив сторожем на теметові. Айбо всьо ж таки у хижі фурт є свіжі чічки і дашто до чаю…

Но чого, коли рано одівашся, товди одіти на ся нішто, а коли збирашся райбати, то Ійзуш Маріє, кулько того цурбача?!

Паніко, мож ся з вами познакомити? Я люблю чоловіку з бабками! Чудесно, вам повезло! У мене є дві бабки і єнна прабабка!

Марько, кулько тобі року? – Та вже ся приближаву ид сорокам. – Из якого боку?

Молода упроваджать гості із свальбы: – Дорогі мої, перебачте ми, кить дашто было ни так. Йсе у мене в первый раз… Другый раз буде ліпше.

Цирьков. Вінчаня. Поп: – Ци согласны вы, Дюрі, взяти собі за жону Поланю? – А што, вы ми дашто предложите майліпшоє?

Кось написав крейдою на асфальті пуд оболаками многоетажки: «Позвони мені, коли твуй пуйде гет!» У той день майже вшиткі ґазди лишилися дома. Боли прибиті полочки, удремонтовані біглязи, з дітьми зроблені уроки…