Анекдоти (Сторінка 19)

– Знаєте, куме, так ми обідно. – Чого? – Я нигда не годен бовим привести домів дєвушку. Спершу із-за батьків, а дораз із-за жони…

На співбесіді: – Як у вас справи з Excel? – Іксель мені мало повеликий, я Еску ношу.

Чоловік об’ясняє жоні: – Танічка, коли будеш казати, кулько тобі року, помни, ож межи тобою і старшим сином мусить боти разниця хотя бы у 9 місяцю!

Жона рано пудойшла д дзеркалу, позерать на ся, позерать... Пак на свого газду і прошепотіла: – Так тубі й треба!

– Представляєш, кумо, я вже цілий місяць хожу на фітнес. – Нно, і кількось скинула? – Шість тисяч!

Онук до бабки: – Бабко, а ти шо, нич не помниш? – Чому, Юрчику? – Бо кулько до тя не прийду, а ти фурт звідаш: «Ійййй, ко прийшов до бабки?!»

Учителька: – Іштванку, ти не забув на карантині послідовність чисел? – Нєт, Марія Іванівна! Вусям, дев’ять, десять, валєт, дама, король, туз!

Закарпатська прикмета: аж на стіл поклали танір із голубками, значить у сюй хижі вам ще раді будуть даз 20 минут!

У жони дві задачі перед чоловіком: 1) Успокоїти, кой нервозний. 2) Рознервозити, кой спокійний.

– Кохана, уповіш ми, кулько у тя било хлопів? – Не будеш ся вадити? – Нєт, не буду. – Сім. – То я, семий? – Нет, ти що. Ти четвертий…