Дорожня історія на Закарпатті: в автобусі чоловік тримав бензопилу, як кришталь

Не написати про цю дорожню історію не могла. Вразив чоловік своєю розповіддю та поведінкою. У наш час не так і часто почуєш про хороше, з оптимістичними нотками, а то що не розмова, то нарікання «як тяжко жити», «всі крадуть», «ніхто не думає про простих людей» і в тому дусі.

Ввечері 11 січня поверталась додому автобусом, який здійснював рейс за маршрутом «Ужгород – Тур’я-Бистра». Пройшла в кінець салону, де було вільне пасажирське місце. Мій сусід – чоловік років 35 у чорній куртці та темно-синьому кашкеті тримав на колінах великий пакет з чимось, обхвативши його обома руками. Автобусом ґиґнуло – наїхав на вибоїну, і чоловік ледве втримався на своєму місці. Так, сидиш в автобусі, та ще і мусиш триматися за поручні, бо можна і травмуватися через ями на дорозі.

– Поставте на підлогу – зручніше буде їхати, – кажу йому.

– Не можу на землю, – відповів і ще міцніше притис до грудей.

– Що там у вас: яйця чи кришталева люстра? – запитала жартома.

– Там пила, бензопила, нова, – уточнив. – Якщо поставлю долі, то пакет може розірватися, упаковка намокне і пила пошкодиться, а я так не хочу.

І тут чоловік продовжив розповідати про покупку, та так щиро й емоційно, що від щастя мало не підстрибував на сидінні. Я була хорошим слухачем і не перебивала незнайомця, не ставила більше запитання, тому не знаю, ані як звати, ані звідки він. Мову оригіналу оповідача зберегла.

– Моя бензопила поламалася – своє небога відробила. Мусів купувати нову, бо завдяки їй заробляю гроші: ріжу людям дрива, старі садові дерева. Газ дорогий, то люди перейшли на дрива. У селі роботи є доста, лиш не треба ся лінувати та шкодовати. А я кіть треба, та буду робити і в дощ, і в студінь, і вночі. Лиш у сято нєт, бо хожу до церкви. На Новий рік та Різдво купили необхідні продукти, дітям човколаду, банани, мандарини. Кажу жоні, що треба мало зекономити, бо у мене вже є закази на роботу, а робити нема чим. Мене жона піддержує у всьому. Сьогодні спеціально прийшов у город. Заплатив за неї 3700. ДорогА, бо це німецька, айбо німці все роблять качественно. Сподіваюся, що буде довго хосновати. Магазин дав знижку, 200 гривень, немного, але і то добре, масло у подарунок, три роки гарантії. Считаю, що покупка вдала і я зробив собі файний подарок на сятки, – розлився у щасливій посмішці чоловік.

Тетяна ГРИЦИЩУК