У Вільхівці художньо оформлена автобусна зупинка геть захаращена. Фото

Подорожуючи Закарпаттям, звертаю увагу не лише на церкви, монастирі та замки, на які багата наша Срібна Земля, а й на цікаві зупинки. Я ще той поціновував малих архітектурних форм, які зведені у 70-і роки минулого століття.

У селі Вільхівка, що на Іршавщині, мою увагу привернула автобусна зупинка чудовим мозаїчним панно на всіх стінах. На мене споглядають привітні очі селянок, бачу їхні натруджені руки. На внутрішній стіні зображені садові дерева. Так, у радянські часи тут діяв колгосп, який займався садівництвом та городництвом і збирав хороші врожаї. Милуючись художніми витворами, мене засмутило те, що зупинка засмічена, захаращена, на землі валяються пластикові та скляні порожні пляшки з-під алкогольних напоїв та газованих вод, купа недопалків. Довкола ростуть бур’яни. А малюнки замазані, заліплені рекламою. Я не стримала емоцій. На моє обурення жінка пенсійного віку з велосипедом, яка очікувала чоловіка з рейсового автобуса, тільки знизила плечима: «Та хто буде прибирати, якщо то державноє?»

Дуже шкода, що ані голова села, ані керівництво «Закарпатавтотранс», ані місцеве населення, яке щодня користується зупинкою, навіть не розуміють високої художньої цінності цих робіт, необхідність збереження цього виду мистецтва, яке, на мою думку, навряд чи колись відновиться.

Не зайвим буде нагадати, що мозаїка автобусних зупинок – унікальне мистецьке явище, яке давало можливість митцям проявити творчу свободу, протистояти ідеологічній цензурі у радянські часи.

Тетяна Грицищук, фото автора