Різьбяр з Берегова: древні техніки та головоломки

Різьблення по дереву – це мистецтво, яким славилися стародавні слов’яни ще в XI ст., проте виникло воно набагато раніше. Різьбленням прикрашали трони єгипетських фараонів, вікінги гойдали своїх дітей у різьблених колисках, у Франції цей вид мистецтва став невід’ємною частиною бароко.

Наше рідне Закарпаття теж багате на подібних умільців. Одним із них є Рудольф Сегі – угорець із Сербії, який одружився на закарпатці й тепер проживає в Берегові. Він уже протягом багатьох років захоплюється різьбярством та виготовленням головоломок. Працює у власному будинку, де має невеличку майстерню. Найближчим часом у Берегові планується відкриття персональної виставки його робіт.

Щодо початків. 10–15 років тому Рудольф уперше побував у творчому таборі, після того шукав майстрів, щоб навчатися в них. Помаленьку за допомогою книг, різних творчих таборів та, звісно, власних помилок Рудольф почав робити свої перші кроки у скульптурній різьбі.

Варто зауважити, що творчі табори – це свого роду зібрання митців, де вони мають можливість поспілкуватися, поділитися досвідом та новими техніками. Під час таких заходів перед митцями зазвичай ставлять конкретні завдання чи визначають теми, на які вони мають виконати роботу. В останньому таборі, котрий відвідав Рудольф, темою стали птахи, і чоловік вирізав велику сову. Більшість таких заходів проводять на території Угорщини.

«Відвідувати творчі табори вкрай важливо для митців, перебування в колі однодумців завжди позитивно впливає на творчість. Зазвичай ці заходи тривають близько семи днів. Кожному дають великий шматок деревини, за допомогою бензопил ми надаємо йому потрібної форми, а потім, використовуючи спеціальні інструменти, працюємо над найдрібнішими деталями. Усі роботи, виконані в таборі, залишаємо там», – розповідає різьбяр.

Крім власної справи, Рудольф займається з дітьми, навчає їх роботи з деревом. Майстер розповідає, що для різблення завжди дає їм долото. На відміну від ножа, воно є набагато безпечнішим інструментом. Шанси порізатися мінімальні, адже гостра частина долота знаходиться на досить далекій від різьбяра відстані.

«Я дуже люблю працювати з дітьми, адже вони щирі та відкриті, для них насолода – вчитися чогось нового. У своїх учнях десь я бачу самого себе ще в той час, коли вперше зустрівся з різьбярством. Я б, напевно, і не займався ним, якби не майстер, який прищепив мені любов до цієї справи. Тепер я теж зустрічаю дітей, у чиїх очах бачу інтерес, і вже розумію, що коли вони підростуть, то займатимуться цією справою», – ностальгує різьбяр.

Для занять Рудольф спочатку робить заготовки, на маленьких дерев’яних брусочках малює різних тварин. Потім показує своїм учням техніку, дає кожному по шматку деревини, долото й допомагає тесати. Звісно, вони не роблять великих статуй, адже діткам не вистачило б терпіння, та й технічних навиків для цього потрібно чимало. Проте кожен може вирізати собі на згадку якусь фігурку.

Крім різних статуй, різьбяр виготовляє традиційні угорські дерев’яні стовпи під назвою «kopjafa». Це надмогильні пам’ятники у вигляді списа, які мають сакральне значення. Вони можуть бути виготовлені в різноманітних техніках, але завжди прикрашені різьбленими елементами.

Рудольф не обмежився лише роботою з деревом. Він створює велику кількість головоломок із заліза та мотузок. Усі ці вироби різної складності, форми та для різних вікових груп.

«Це старі варіації головоломок, я лише вдихнув у них нове життя. За допомогою книг та відповідної літератури зумів відтворити технологію їх виготовлення. Багато століть тому люди різного віку розважалися саме такими головоломками», – зауважив майстер.

Різьбярство має широкий спектр технік, митці всі різні, для багатьох із них характерний свій індивідуальний стиль. Багате минуле та традиції різьбярства роблять його цікавим і в сучасному світі, адже модерні абстрактні митці теж черпають з нього лейтмотиви для власної творчості. Так, якщо різьбяр «старої школи» бачить одну форму, то сучасний скульптор зовсім іншу. Це робить мистецтво мистецтвом – немає двох однакових людей та двох однакових митців.

Вікторія КОПИНЕЦЬ