Користувачка мережі Фейсбук Вікторія Швардак з Мукачева дала старт флешмобу «Улюблена страва закарпатської кухні».
Ольга Легельчик узяла в ньому участь, приготувавши сегединський гуляш з картопляними кнедликами. В класичному рецепті кнедлі мають бути з дріжджового тіста, ґаздиня замінила їх картопляними, що і привернуло увагу кореспондента «Карпатського об’єктива».
– Це абсолютно допускається. Люблю експериментувати, як і кожна господиня, маю свої фішки, – зауважує пані Ольга.
Мукачівка розповіла чимало цікавого про улюблену страву багатьох закарпатців: «Своєю стравою сегединський вважають і угорці, і румуни, і словаки, і чехи. Але її сміливо можна назвати мультикультурною, стравою декількох кухонь. До речі, не все те сегединський, що наші люди називають сегединським. Деякі ґаздині готують з грибами, але це уже інша страва і нема чого її називати сегединським».
Охоче поділилася рецептом:
– Беру частину файних копчених свинячих ребер, а частину свіжих. Коли нема реберець, то готую з жирної свинини, ріжу і тушкую в старовинній чавунній гусятниці. Нарізаю кружальцями цибульку, обсмажую її в смальці. Додаю кмин, червоний та чорний духмяний перець, солю і цукрую. Ложка цукру додасть м’ясу ніжності. Моя мама використовує традиційні прянощі, а я люблю східні спеції, то додаю карі. Як м’ясо напівготове, додаю до нього попередньо промиту квашену капусту. Хтось не любить кислу капусту, то виварює, але це неправильно. І тушкую, доливаючи води. Як капуста стала м’якшою, а м’ясо готове, наливаю півлітра, а то і більше, сметани. Такої рендешної, жирної. Не бійтеся: сметаною сегединський не зіпсуєте. Коли закипить із сметаною, знімаю з вогню, пробую, якщо потрібно, то досолюю.
До нього готую гарнір кнедлі. У нашій сім’ї люблять крумпляні, тому час від часу і готую їх. Варю 5-6 середніх картоплин у мундирах, як охолонуть, обдираю шкірку, пропускаю через м’ясорубку. Додаю яйце, трохи муки і замішую тісто. Розкатую в рулет товщиною два см і нарізаю по довжині рулету менші. Варю їх у киплячій підсоленій воді. Можна промити. Страва смакує теплою.
Тетяна Грицищук, фото Ольги Легельчик