Закарпатські кіфлики вже стали брендом. Цю випічку люблять як дорослі, так і діти, як місцеві, так і туристи. І скільки б господиня не напекла, все з’їдять.
Що там казати: смакота – та й годі, пальці оближеш.
Хоча з цим десертом і бабрачка, як кажуть закарпатці, але раніше кіфлики були на всіх гостинах, на хрестинах, весіллях.
Кожна господиня має свої секрети випікання кіфликів.
Родина Легельчик з Мукачева готує кіфлики за рецептом, якому щонайменше сто років. 81-річна Марія Іванівна бере записну книжку домашньої хазяйки, розгортає на сторінці зі старовинним рецептом.
– За цим рецептом пекла кіфлики моя мама, тітка. Тітка пекла на замовлення на свальби. Випікала тих кіфликів декілька коробок, у домовлений час приходили за готовою випічкою, – розповідає пані Марія. Охоче ділиться рецептом та тонкощами. Зауважує, що для випічки треба брати внутрішнє сало. 700 грам муки треба перетерти з 500 грамами свинного жиру, додати чотири ложки оцту, 14 ложок води. Замісити тісто.
– Готове тісто розкатую, змащую розтопленим жиром, жир можна замінити маргарином, роблю рулет, не товстий, такого розміру як банан, і ставлю в морозилку. За годину-дві виймаю, відрізаю кусок і розкачую, ставлю начинку. Тісто має бути твердим, аби можна з ним робити. Випікаю в духовці. Готову випічку, а вона запашна, слоєна, біла, не змінює колір, не рум’яниться, обкатую в цукровій пудрі. Кіфлики довго не черствіють, будуть придатні до вживання і два тижні, – запевняє Марія Іванівна.
На Різдво Легельчики смакували і пригощали гостей запашними кіфликами з лекваром та горіхами.
Тетяна Грицищук