Як маленьке угорське місто заробляє мільйони на відходах

Невелике місто, що налічує 220 тисяч мешканців, ще 20 років тому потерпало від надміру відходів, передають Новини Закарпаття.

Тоді міська влада звернулася по допомогу до австрійського інвестора “A.S.A. Kr”opfel-Spreitze”, який має віковий досвід у галузі сміттєпереробки, і утворила спільне товариство “A.K.S.D. Kft”, яке нині займається не тільки збором і утилізацією твердих побутових відходів, а й відповідає за благоустрій міста, зелені насадження, ландшафтний дизайн, обслуговування цвинтарів.

Кожна родина у Дебрецені вносить фіксовану плату за вивезення сміття – 25000 форинтів (близько 2350 грн) на рік. Мешканці багатоповерхівок викидають відсортовані пластик, папір і скло у різнокольорові контейнери встановлені на спеціальних майданчиках – їх у місті 168. Органічні відходи чи, приміром, старий одяг угорці складають в окремі пакети й залишають біля урн.

Натомість власники приватних будинків безкоштовно отримують для відходів синій 50-літровий контейнер, який спорожняють двічі на тиждень. «Синє» сміття відправляється на полігон, а відходи з жовтого контейнеру – на сортувальні лінії та повторну переробку.

Домогосподарство, яке не потребує додаткового жовтого контейнера для сміття, пише заяву у мерію і отримує жовтий пластиковий пакет місткістю 20 літрів. Двічі на тиждень вулицями приватного сектору курсують дві сміттєзбиральні машини, які окремо збирають «сині» та «жовті» відходи. Забравши заповнений жовтий мішок, водій залишає новий у поштовій скриньці. Якщо раптом торбинка десь зникне, то сміттєвоз просто не візьме відходи, складені в будь-яку іншу тару. Потрібно йти в мерію, писати заяву й купувати новий пакет за 12 форинтів (трохи більше 1 грн).

Підприємства, які також платять за вивіз сміття, купують трамбувальні машини для пресування ТПВ, аби заощадити.

Сміття, придатне для вторинної переробки, потрапляє на міську сортувальну станцію, на якій у 2 зміни працює 30 чоловік. Приміром, у Дебрецені відсортовують картон, чистий, білий, сірий і навіть за кольором. Робота вважається непрестижною, мінімальна зарплата – 110 тисяч форинтів (близько 10 тисяч гривень).

У Дебрецені також працюють пункти прийому небезпечних відходів – використаних батарейок та акумуляторів, які потребують особливої утилізації. Старий одяг та взуття можна викинути у спеціальні контейнери розташовані біля магазинів та парковок, а для вивозу старої побутової техніки та меблів можна безкоштовно замовити машину, зателефонувавши у мерію.

На додачу, в Угорщині, як правило, ціна напою вже включає заставну вартість тари, тому скляні пляшки й банки, а також алюмінієві баночки з-під напоїв в деяких магазинах можна здати і отримати назад від 5 до 300 форинтів, тобто від 4 копійок (стільки повернуть за баночку від пива чи коли) до майже 30 грн. за скляну пляшку з-під авторської угорської паленки.

Вторсировину трамбують і відправляють на переробку по країні, а також у Австрію та Китай і, як результат, заробляють непогані гроші.

Непридатне для вторинної переробки сміття відправляється на полігон, загальна площа якого у Дебрецені становить 80 га і термін експлуатації якого закінчиться через 30 років. Сміття захоронюють у кілька етапів. Спочатку з ділянки знімають родючий шар ґрунту і переносять його на рекультивовану територію. У виритому котловані роблять “подушку” висотою близько 2-х метрів – спочатку засипають пісок, потім гальку, а зверху кладуть спеціальну плівку, що не дозволяє просочитися ґрунтовим водам. На 1 кв. м ґрунту припадає 25 кв. м відходів. Коли ділянка заповнена, зверху знову облаштовують “подушку”, на яку насипають шар родючого ґрунту й висівають траву. Ці землі вже ніколи не використовуватимуть під сільське господарство, але через 5 років тут будуть пасовиська.

Окремої уваги заслуговує сектор сміттєзвалища, де заздалегідь подрібнену скошену траву та обрізані дерева перемішують, за словами заступника директора “A.K.S.D. Kft” Ласло Барна, з тим, що застрягло у фільтрах каналізації. Майбутні добрива, які лежать просто неба 2-4 місяці в залежності від пори року, постійно перемішує спеціальна машина. Готовий продукт залюбки купують виробники сільгосппродукції.

У Дебрецені полігон обсаджений деревами й загороджений, аби вітер не розносив сміття. На в’їзді кожну машину зважують, на виїзді – миють колеса водою з хлоркою.

Ще одна цікавинка дебреценського сміттєзвалища: при трамбуванні відходів залишають спеціальні колодязі-шурфи, за допомогою яких потім із-під шарів сміття викачують небезпечний і легкозаймистий біогаз. Примітно, що це обов’язкова умова. На полігоні з біогазу виробляють електроенергію, якої вистачає, аби горіло 400 тисяч 100-Вт лампочок протягом 1-го року.

За словами ще одного заступника директора “A.K.S.D. Kft” Чабо Улімаєра, чистий дохід компанії за минулий рік склав 500 млн форинтів або понад 1,5 млн євро.

А от у розташованому по сусідству Закарпатті про утилізацію сміття й будівництво сміттєпереробних заводів та ліній сортування відходів тільки говорять. Далі розмов справа не рухається через терни бюрократичних та ментальних перепон.

Так, у 2015 році на Берегівщині відкрили сміттєпереробний завод, зведення якого почали ще в 2012-му на кошти Євросоюзу. Загальний бюджет проекту “Впровадження системи розподільного збору та утилізації сміття у Берегівському районі” (який, крім заводу, передбачає облаштування чотирьох полігонів за євростандартами) становив 973 тисячі 523 євро.

У цьому році в Тячеві фінська компанія “Ferroplan” почала реалізувати два проекти – зводити сучасну систему управління та поводження з твердими побутовими відходами та створювати систему водопідготовки та водоочищення за міжнародними нормами й стандартами. Загальна вартість об’єктів – 25 млн євро.

Однак, цього замало для області, на території якої, за даними голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля, розташовано близько 130 облікованих і 900 несанкціонованих сміттєзвалищ.