Зимову казку з вати створює Валерія Мадяр

Почався сезон підготовки до новорічно-різдвяних свят. Зараз у багатьох мереживних та сувенірних магазинах можна побачити чимало тематичного краму. Краяни хоч і не масово, але скуповують відповідну атрибутику. Багато хто звертає увагу на ціни та якість, шукаючи найкращий крам. Але є й такі, кому хочеться чогось унікального.

Саме бажання мати прикраси для ялинки не такі, як у всіх і підштовхнуло хустянку Валерію Мадяр до творчості. Вже чотири роки як вона створює іграшки з вати. Більшість із них – саме декор для ялинки. Більше про своє захоплення майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Мріяла про унікальність

Ялинкові прикраси завжди викликали в умілиці захоплення. Різдво та Новий рік вона чекала з піднесенням і з 12 років сама прикрашала будинок. Іноді розуміла, що для повної гармонії чогось не вистачає і тоді фантазувала, щось майструвала, аби оселя мала кращий вигляд.

«У мене завжди був хороший естетичний смак. Мріяла займатися дизайном. Але пішла у сферу краси. Тобто… все одно знаходжуся серед прекрасного. Так склалося життя. Проте від юнацьких захоплень все одно не відмовилася. Прикрашати ялинку з мамою почала ще з дошкільного віку, а підлітком робила все це сама. Іноді мені здавалося, що на лісовій красуні не вистачає чи іграшки, чи гірлянди, чи просто якогось елемента. Жили ми тоді небагато, не розкошували і купити додатковий декор мама не могла. Я ще не заробляла. Тому робила потрібне своїми руками з підручних матеріалів. Це могли бути якісь кульки, сніжинки, зайчики… Батьки дуже підтримували мене, за що їм щиро вдячна. Ідеї для прикрас шукала в спочатку в старих журналах, які нам надсилали родичі із-за кордону, потім – у інтернеті. Саме завдяки мережі захопилася й іграшками з вати. Але у вільному доступі є не все, тож дозволила собі купити уроки в майстринь уже тоді, коли працювала. Загалом майстер-класів пройшла багато. Захоплююся і ліпкою з холодного фарфору, і декупажем, і валянням із вовни, і створюю вироби з епоксидної смоли. Саме з ватою почала працювати у 2021 році», – зізналася умілиця «Карпатському об’єктиву».

Перші іграшки з вати були саме для ялинки. Але згодом у доробку закарпатки з’явилися і різні сувеніри.

«Коли народила доньку хотілося, щоб дім нагадував казку, аби малеча раділа, аби самій хотілося насолоджуватися тим, що нас оточує, аби чоловікові хотілося якомога скоріше їхати додому. Отже, бодай до свят, які в малечі асоціюються з дивом, почала створювати усілякі прикраси. До Різдва готувалася взагалі по-особливому. Перша ватна прикраса, яку зробила – це була сніжинка. Вона проста за формою та виконанням, але її можна цікаво задекларувати. Вже потім перейшла до більш складних зайчиків, козенят, ведмедиків і ляльок. Зараз можу створити практично будь-який виріб», – наголошує вона.

Коли молода мама розповідала гостям, що її іграшки зроблено з вати, ніхто не міг повірити.

«У людей вата одразу чомусь асоціюється в голові з медичною, яку продають у аптеках. Я ж працюю зі спеціальною, кольоровою, яку купую на спеціальних сайтах для рукоділля. Там же можна придбати і масу різних потрібних дрібниць для роботи. Наприклад, голови для ляльок та тваринок, кисті рук тощо. Хоча й людські обличчя можна собі створювати самотужки – з глини, фарфору, гіпсу, будь-якого матеріалу для ліпки. Треба мати тільки спеціальні форми», – стверджує умілиця.

Головне – не поспішати

Зробити іграшку з вати, як переконує Валерія, не так складно, як може здаватися з першого погляду.

«Спочатку треба придбати про каркас – скелет майбутнього виробу. Його роблю з дротиків і фольги. Вони міцні і добре тримають форму. Відтак його за допомогою клею ПВА покриваю шарами вати. Кожен шар має бути добре просочений клеєм і відповідно підсохнути. Коли іграшка висохне, її вже можна і розмальовувати. Для цього використовую акрилові фарби. Також якщо це ялинкова прикраса, треба подбати про петельку, щоб виріб можна було підвісити до гілочки», – наголошує майстриня.

Над одним виробом хустянка працює не менше доби, хоча зізнається, що щось простеньке можна створити і за декілька годин.

«Ватна іграшка вимагає поетапної роботи. Тут поспіх ні до чого. Чим більше необхідно шарів вати, тим довше триватиме процес. Але він неймовірно цікавий, тож не обтяжує, а тільки надихає. Я не ганяюся за кількістю іграшок, для мене на першому місці якість. Загалом створила близько трьох сотень ватних виробів. Найбільше – саме ляльок, хоча роботи з ними більше, ніж, скажімо, над простеньким сніговиком. Ляльки – це і Санта Клауси, і немовлята, і казкові хлопчики та дівчатка, і якісь персонажі мультфільмів. Люблю також працювати над звірятами. Особливо до душі котики та собачки. Зараз працюю над кониками – символом наступного року. Вони теж можуть бути різними і я експериментую з різними варіантами цих дивовижних граційних тварин», – запевняє вона.

Ідеї умілиця черпає з мультфільмів та дитячих книжок.

«Різдво та Новий рік – це феєричний і навіть якийсь романтичний період. Тож найбільше мене до роботи мотивують думки про казку. Мої фігурки – це не реалістичні звірята і люди, а більше фантастичні, але всі милі, добрі і з власним характером та енергетикою», – заявляє закарпатка.

Найбільша ватна іграшка Валерії має висоту майже метр, найменші – легко поміщаються у долоні.

«Більшість іграшок – 15-25-сантимерові. Створювала й менші, зовсім крихітні – 5-10 сантиметрів. Торік робила оленя для сестри. Він у висоту – 98 сантиметрів, майже як справжнє оленятко. У неї до свят іграшка стоїть у холі біля ялинки. Я живу у квартирі, тож для мене такі габаритні вироби є недоречними. Але попрацювати над іграшкою великих розмірів було цікаво. У перспективі дуже мрію створити Санту в людський зріст. Звичайно, для цього потрібно багато матеріалів, грошей і часу. Проте спробувати свої сили дійсно хочеться. Також було б цікаво попрацювати над Вертепом із вати. Також маю такі плани на перспективу. Та що б там не було, для мене найбільш важливо, аби свята у всіх нас були тихими і мирними», – підсумовує майстриня.

Марина АЛДОН