У найхолоднішу високогірну частину Закарпаття вже теж повернулися лелеки

У Ясінянській громаді спостерігається лелечий ажіотаж.

Родини бузьок старанно почали відновлювати свої старі гнізда та будувати нові. Цікаво, що у селищі Ясіня гнізда цих птахів-віщунів новонароджених з’являються дедалі частіше. Порівняно з попередніми десятиліттями їх значно збільшало у кількості.

Це спостереження вказує на той факт, що навіть ті райони, де було холодно довший період весни, клімат змінився.

Весна вже і в гори приходить раніше, а за надмірної вологості та періоду дощів птахам вдосталь їжі навіть на городах. Смакуючи дощовими черв’яками, комахами, жабами, мишами ми часто можемо бачити лелек з вікна машини чи автобуса, подорожуючи з міста в село й навпаки.

Лелеку називають по-різному, усе залежить від регіону нашої країни. На Сході та Центрі він – чорногуз, веселик, жабоїд, а от ближче до Західної частини країни – бусол, бузьок, ґойа. Українці вважать цього птаха символом добробуту і щасливої долі. Вважали, якщо лелека оселився на хаті, господарів чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старі люди розповідають, що зруйнувавши гніздо лелеки на родину чекають негаразди. А от якщо в родині були молодята, їх обов’язково чекало народження маля.

Лелеки чорні, на відміну від лелек білих, надзвичайно рідкісні. Вони оселяються подалі від людей. Гнізда лелек чорних розташовані в лісах зі старими деревами, неподалік боліт та інших водойм тощо. Ці птахи занесені до Червоної книги України.

На Закарпатті зустрічається переважно лелека білий. Саме вони полюбляють людське товариство. Вірність своїй парі лелеки зберігають усе життя.

Софія ПЕКАРОВИЧ

Фото автора