Ужгородська майстриня виготовлює предмети декору зі старих битих пляшок

Лампадки, брошки, тарілки, вази та скляні квіти. І все не з дорогих матеріалів, а з нікому непотрібного скла. Чого тільки немає вдома в ужгородки Анастасії Кривки. Жінка не є художницею, займається взагалі нетворчою роботою – працює інженером на одному з підприємств. А от у вільний час із величезним задоволенням поринає у світ мистецтва.

Закарпатка є екоактивісткою, борчинею за чистоту довкілля. Саме це спонукало її до переробки непотребу і створення з нього цікавих і гарних виробів. Своїм прикладом вона хоче показати, що усьому, що є під руками можна дати друге «дихання».

Більше про своє незвичне хобі пані Анастасія розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося з покупки будинку

Подружжя Кривка багато років збирало кошти на приватний будинок. Раніше сім’я мешкала у квартирі. Коли ж мрія здійснилася, пара зрозуміла, що своя хата – це не лише затишне подвір’я та свіже повітря під вікнами, але й маса роботи по догляду за територією та у рази більше відходів, які потрібно якось утилізувати.

«Будинок ми придбали у доволі занедбаному стані, довелося робити капітальний ремонт, дещо добудовувати. І тоді вперше зіштовхнулися з проблемою побутового сміття. Його було дуже багато. Звісно, більшість людей непотріб вивозить на звалища. Але ми з чоловіком вирішили, що довкола нас і так багато сміття, тож бодай чомусь потрібно дати друге життя. Таким чином зі старої цегли ми будували різні сараї, господарські будівлі, старі дошки використовували для обігріву приміщень взимку, бо у нас є не лише газовий, але й твердопаливний котел, а от з битим склом довго не знали що робити. Попередні власники нам залишили цілий «арсенал» цього добра. І тоді чоловік запропонував викласти на альтанці якісь мозаїчні узори. Спробувала, вийшло доволі коряво, далеко не ідеально, але протягом 5 років альтанка нам служила чудовим місцем для посиденьок літніми вечорами. Наразі в нас інша альтанка, але саме та, перша і надихнула мене почати викладати мозаїчні узори зі скляного непотребу», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» закарпатка.

Пані Анастасія наразі називає сере екоборцем і перетворює у нові вироби не лише скло, але й пластик.

«Дехто з ПЕТ-пляшок виготовляє посуд, є умільці, які вміють перетворити пластикову тару на меблі і навіть на бензин. Пластик хоч і шкідливий, але дуже зручний у плані переробки. Аби Земля не перетворилася на планету сміття, ми всі повинні думати, як залишати по собі якомога менше відходів. Виробникам на довкілля начхати, тому сам споживач повинен піклуватися про екологію. Вадим, мій чоловік займається виготовленням паливних брикетів. Тож маємо вдома екструдер. За його допомогою подрібнюємо пластикові пляшки і я виготовляю потім із цих смужок усілякі прикраси для дизайну. Утім більше мені допорається працювати зі склом, адже це – особливий матеріал, який може послужити основою для неймовірно вишуканих виробів», – наголошує жінка.

У пані Анастасії вдома багато речей вдома, які створені шляхом вторинної переробки. Вона ними пишається і наголошує, кожен може внести свій, бодай невеликий, але посильний вклад у чистоту навколишнього середовища.

«Не закликаю всіх робити те, що й я, але прошу хоча не залишати по собі непотребу на природі, не викидати абиде сміття та, за можливості, разом із друзями чи родиною раз-двічі на рік вийти кудись до лісу чи річки та влаштувати там екопікнік із прибиранням довкілля», – зазначає ужгородка.

Вироби у техніці ф’юзинг

Вироби зі скла Анастасія Кривка не вважає своїм брендом, запевняє, що таким видом творчості займається багато майстринь.

«Цю техніку придумала не я. Навіть не знаю, хто її автор. Утім у Інтернеті є маса майстер-класів із виготовлення скляної біжутерії, різних цукряничок, навіть як запікати пляшки і отримувати зі скла тарілки. Для роботи зазвичай мені не потрібна ні спеціальна піч (хоча маю її), ні якісь особливі інструменти. Під руками завжди мають бути тільки склоріз, наждачний папір та спеціальний клей. Якщо потрібно робити отвори, використовую дриль із тонким свердлом. Аби позбутися скляного пилу, підійде звичайний пилосос. Для фарбування скляних поверхонь ідеально підходять акрилові фарби. Ескізи, заготовки можна знайти у мережі, а можна придумати самотужки», – наголошує майстриня.

Крім мозаїчних робіт нещодавно ужгородка почала виготовляти вироби і в техніці ф’юзинг.

«Ця техніка передбачає створення, не плоских, двовимірних виробів, а об’ємних. Для цього різні за кольором скельця запікаються у печі. Виходить трохи нечітке і розмите зображення, але річ є неймовірно щільною і гарною. Чудово підходить для виготовлення різноманітних інтер’єрних речей, скажімо, вставки для дверей, перегородки для душової, декоративних годинників. Техніка дещо нагадує мозаїку, але є складнішою. Початківцям не її раджу», – зазначає пані Анастасія.

Загалом виробами зі скла жінка займається вже 6 років. Наголошує, що це заняття допомагає їй розслабитись та є своєрідною медитацією у вихідні, а також вечорами.

«Кажуть, що якщо хочеш у чомусь досягти успіху – роби те, що тобі подобається. Саме через це я себе довго шукала. У мене є основна робота – для заробляння грошей і є справа для душі – для досягнення внутрішньої гармонії та релаксу. Вироби зі скла ніколи не продаю, не заробляю на цьому ні копійки. Можу, якщо комусь дуже сподобається якась річ, подарувати, або ж зробити копію на замовлення. Хоча переважно кожен виріб є індивідуальним і я не люблю повторювати вже раніше зроблене, не хочу когось наслідувати. У творчості прагну бути завжди тільки сама собою», – каже умілиця.

Є в доробку ужгородки і мозаїчні горщики для квітів, і настінні панно, і навіть підсвічники.

«Я багато експериментую, – зауважує закарпатка. – Можу на початку робочого процесу навіть не знати, що вийде у підсумку. Але мені цікаво завжди братися за щось нове. Моя найменша робота – 10 сантиметрів у висоту. Це – підвіска у вигляді метелика. Між іншим, фурнітуру для виробів робить мені своїми руками чоловік, я її ніде не замовляю. А от найбільший виріб – це декоративний павич, який декілька років стояв у мене в холі, але дуже сподобався сестрі і я торік віддала свою диво-птаху їй. Висота конструкції – 1,5 метра. Більшість виробів невеликі – до 30 сантиметрів», – зізнається Анастасія Кривка.

Особливо майстрині подобається оздоблювати вази.

«Я обожнюю квіти і в мене навіть взимку у вазі є бодай гілки дерев, сухоцвіт чи якісь декоративні композиції. Через це маю багато різних ваз. Більшість – зроблені та оздоблені своїми руками. Колись навіть хотіла вази колекціонувати, але все ж мені більше подобається щось створювати самій. Деякі вироби навмисне роблю в подарунок друзям, вони завжди радіють будь-яким сувенірам, нехай навіть дрібничкам. А ще мені до снаги створювати скляних янголів. У мене їх багато, усі різні і кожен для мене є ніби оберегом», – наголошує жінка.

Пані Анастасія радіє, що її захоплення підтримує вся родина і кожен прагне бодай чимось долучитися до доброї справи.

«Рідні мені допомагають. Навіть діти, а їм усього 4 і 6 років. Але тішить більше не це, а те, що вони ростуть екологічно свідомими та творчими особистостями. Я радію, коли ми їдемо десь на природу прибирати, вони посміхаються і кажуть, що тепер світ стане набагато чистішим і сонечко буде частіше посміхатися», – зазначає закарпатка.

На перспективу Анастасія Кривка мріє опанувати ще декілька технік обробітку скла і навчитися створювати більше видів виробів із непотрібних речей. Також вона активно цікавиться переробкою поліетилену і мріє давати друге життя практично всьому непотребу, який оточує більшість із нас.

Марина АЛДОН