Чим і в які ігри бавляться під час війни закарпатські діти

Війна змінила життя всіх. Дітей також. Вони передчасно подорослішали, почали серйозно розмірковувати та розуміти багато дорослих речей. І хоч у нашому краї, на щастя, про обстріли малеча знає не так багато, як діти-пересленці, але в багатьох батьки на передовій, багато хто товаришує з дітками із тимчасово переміщених родин і слухає страшні розповіді про прильоти та потрапляння, смерті та звірства…

Тому й не дивно, що вподобання за останній рік у закарпатських дітлахів дуже змінилися. Тож у що і з чим вони зараз бавляться? Що їх цікавить? Як змінилися пріоритети?

Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Діти імітують поведінку дорослих

Дитячий майданчик біля багатоповерхівки одного з закарпатських міст. Між гойдалками бігає 10 діточок… Їм років 6-7… про щось жваво розмовляють. На атракції навіть не звертають уваги. Не до того всім! У кожного з них у руках іграшкові танки. У компанії є й дівчата… Один хлопчик у чорній курточці із явно лідерськими якостями переповідає всім, що бачив у Маріуполі:

«Там бабах, і тут бабах. Було кілька прильотів. Влучило у сусідній будинок. Почало диміти, горіти. Я дуже боявся, аби не потрапило в наш. Ми ховалися у підвалі, але там віконечко і все можна було бачити. Малі плакали, старі молилися. Я вам намалюю, як усе було!», – каже він.

Звати малого Артемом. Поки говорив, усі його уважно слухали, аж роти повідкривали. У Хуст родина переїхала ще торік у березні, але на сході встигла побачити чимало страхіть.

«Світлана Астахорва з сином тут винаймають житло. Хлопчик дуже позитивний, активний. Став душею компанії. Із ним усі дітки товаришують, – розповідає «Карпатському об’єктиву» Марія Молнар, сусідка родини переселенців. – Тепер уся малеча бавиться у війну. Тільки росіянами ніхто бути не хоче. Тому часом виникають невеличкі конфлікти, але хлопці швидко миряться. Дівчата також охоче бавляться у війну. Моя донька Каріна, наприклад, завжди з ними. Вона у них снайпера. Мріє, коли виросте, стати військовою. Але як там буде, одному Богу відомо. Ми ж теж у дитинстві гралися у війну. Тільки ігри тоді були не такими. Ми стріляли з саморобних луків та рогаток. Тепер же діткам і літаки іграшкові потрібні, і автомати, і танки, і шеврони вони собі з картону зробили, аби все було максимально наближено до того, що бачать по телевізору чи в Інтернеті».

Справді, вигляд у компанії, наче у справжніх маленьких воїнів.

Ще одна мама, що долучається до розмови, Галина Боднар, каже, що навіть скеред комп’ютерних ігор зараз її син надає перевагу стрілялкам.

«Мій Ярослав колись кубики складав, у слова любив бавитись, а тепер у нього одні стріляли. Улюблена гра – Minecraft. Грає ще у Overwatch та Prey. Мультик про пса Патрона у нього в фаворі. Російські більше принципово не дивиться. Навіть просить джек-расел-тер’єра купити. Сину 8 років. Влітку він із дівчинкою-сусідкою робив браслети та продавав, щоб заробити якісь кошти на ЗСУ. Хоч наторгувати вдалося копійки, вони пишалися собою. Я доклала певну суму і ми передали гроші волонтерам. Скажу одне, війна сильно позначилася на вподобаннях малечі!» – запевняє жінка.

До нас підходить невисока дівчинка. Посміхається і цікавиться, чи можемо їй допомогти придумати пароль для блок-посту.

«Тільки не «паляниця», бо вже приїлося. І не «залізниця», бо нецікаве,» – серйозно промовляє вона. Представляється Наталкою. Каже, що їй 8.

Пропонуємо їй пароль «криниця». Дівчинка дякує. Розповідає, що з ляльками не бавиться давно, більше року, їй більше до вподоби плюшеві іграшки – песики, ведмедики, котики, слоники та машинки.

«Найкраще, щоб автомобілі були не просто з пультом, а бойовими, як на фронті. Просто маленькими… Скоро у мене День народження і я собі вже замовила у хрещеної такий подарунок. Обіцяла, що справжній «Leopard» буде», – щиро з дитячою безпосередністю зізнається вона.

І справді… дивує… як змінилася малеча, погляди на життя у діток практично дорослі. Наталка ж щебетливо додає, що на Різдво наколядувала 2 тисячі гривень і всі гроші віддала сусідам, які переїхали з іншої області, бо втекли від війни. Вчинок дівчинки не лише вражає, але й заслуговує справжньої поваги та похвали.

Дуже популярними іграшками є пес Патрон та Бавовнятко

Оксана Криванич – продавчиня іграшок у одному з магазинів Хуста. Вона також засвідчує, що впродовж останнього року найбільш активно купують автомати та танки. Для дівчат також!

«Навіть пазли зараз обирають на військові теми, – наголошує жінка. – Дітям цікаво те, про що постійно розмовляють дорослі. Дуже популярною іграшкою є пес Патрон. Його у подарунок беруть один одному навіть далеко не діти. Ще недавно тредом були іграшкові «Байрактари» та «Джавеліни». Тепер – снайперські гвинтівки. Танки – іграшка всіх часів, але зараз діти в них стали дуже розбірливими і шукають ще й відповідну модель. Просили, наприклад, «Leopard»… але в мене таких немає. Спробую замовити, бо просять дедалі частіше».

Пані Оксана показує крам і серед нього дійсно чи не найбільше всякого військового іграшкового приладдя.

«Колись дівчинці на День народження приносили ляльку і вона раділа. Зараз же дівчатка просять літаки «Мрія», або миле «Бавовнятко». Справді, плюшеві іграшки є антистресовими і, ймовірно, діти підсвідомо це розуміють. Тому й просять щось таке, до чого найбільше лежить душа. Однак, на жаль, іграшки дещо подорожчали і через це покупців стало менше. Крім того, багато хто замовляє малечі те, що вона хоче, через Інтернет, бо на спеціальних сайтах віртуальних магазинів вибір справді більший. Але треба чекати і платити за пересилку. Як би там не було, дуже хочеться, аби діти продовжували бути дітьми і не переймалися дорослими проблемами, насолоджувалися, хоча б у міру можливостей, тим кротким, але приємним періодом дитинства, незважаючи на жорстокі реалії нинішнього непростого життя», – розмірковує Оксана Криванич.

Аби діти не «зависали» у телефонах, їх треба чимось зацікавити

Тож чому так сильно змінилися пріоритети малечі? Яким іграм дітлахи надають переваги? Як розважаються між собою маленькі закарпатці?

Про це «Карпатський об’єктив» поцікавився у дитячої психологині Мирослави Волощук.

«Діти – це губка, яка всмоктує все, що відбувається довкола. Тому вони не можуть не реагувати на те, що відбувається у родинах, у державі, у школі чи в садочку. Вони спілкуються з однолітками з гарячих точок, які переїхали до нас, постійно чують новини у телевізорі, прислухаються до розмов між дорослими у хаті. Тож логічно, що серед своїх іграшкових скарбів вони мріють мати щось таке, про що всі говорять!», – заявляє спеціалістка.

Також вона наголошує, що зараз малеча стала більш обміркованою та самостійною, знає навіть більше за деяких дорослих, як діяти, скажімо, під час повітряних тривог.

«Навіть коли немає світла, діти вміють себе розважити. Особливо, коли в родині є з ким побавитись. Біда тільки, що у школярів через завантаженість часу для ігор зовсім небагато. А проводити час діти полюбляють найбільше із м’якими іграшками. Вони заспокоюють, нагадують материнське тепло і розслабляють. Часто з такими улюбленцями вони й засинають. А от купити найчастіше просять щось таке, що бачили або в інших, або десь в Інтернеті, або чули від когось. Це можуть бути якісь танки, що у всіх на вустах, тільки в іграшковому варіанті, чи безпілотними, чи літаки», – наголошує психологиня.

За словами Мирослави Волощук, зараз у дітях хвилює тільки одне – їхні ігри є не надто рухливими для їхнього віку.

«Малечі потрібна фізична активність. Добре, якщо це бігалки-стрілялки на вулиці чи у квартирі. Але якщо гра в телефоні чи ноутбуці, то потрібно хоча б давати собі час на перепочинок для очей та робити якусь зарядку. Фізичне здоров’я від комп’ютерних ігор може постраждати. А їх постійно з’являється безліч і вони так захоплюють дітлахів! Та й під тему війни в Україні розробники створили вже чимало нових ігор, на які діти підсідають. Це, звісно, із одного боку, добре, бо гра знімає стрес, відволікає, та… з іншого… не потрібно зловживати і у всьому варто знати міру! Але це вже більше до батьків, бо щоб діти не «зависали» у телефонах, вони самі повинні їх чимось зацікавити у реальному житті», – запевняє вона.

Як бачимо, які часи – такі й розваги в наших дітей. Вони справді стали дещо іншими, бо війна торкнулася і їх також… нехай навіть опосередковано, та події в державі не могли не відобразитися й на поведінці малюків. Тому… хай бавляться, поки мають на те час і поки малі, бо потім доведеться поринати у непрості дорослі будні й лише пригадувати швидкоплинні роки дитинства.

Марина АЛДОН

Усі зображення до тексту згенеровано за допомогою нейромережі