У селі Малий Раковець, що на Іршавщині, збереглися прадідівські різдвяні традиції: колядують дорослі й малі. Незважаючи на мокру погоду після дощу, на болото, хлопчики років 6-12 цьогоріч ходили колядувати до сусідів, родичів на Святвечір. Стартують з обіду, аби встигнути до вечері.
– Гей (ей), пане ґазде, чи даєте веселити на сись сятий вичур? – звучить символічне питання-дозвіл під вікнами.
– Веселіть-веселіть, – радісно відповідає господар.
У селі побутує таке повір’я: якщо перший колядник – молодий, гарний, здоровий, темноволосий, то це добрий знак: у прийдешньому році у господарів буде все добре.
До святкового столу із пісними стравами сідають хатні. Можуть приїхати діти, онуки, які живуть окремо. Після вечері колядують, ідуть до церкви на Всеношну службу.
З наступного ранку 7 січня протягом трьох днів колядують бетлегени (у Малому Раківці кажуть «бетлегеН», а не «бетлегеМ»). Колядницькі гурти з вертепом ходять від хати до хати протягом трьох днів – 7, 8, 9 січня. Господарі дають їм гроші, запрошують до столу.
У М. Раківці близько 700 дворогосподарств, є декілька присілків. Років 20 тому кожен сурдик (гуштак) мав свій бетлеген. Було їх у селі і 15. Тепер на половину менше – молодь втрачає інтерес до традицій предків.
Заколядовані гроші хлопці віддають до місцевої церкви.
До багатого села прийшли собі заколядувати і п’ятеро підлітків ромської народності з Білок, що за 11 км. Коли я почала робити відеозапис, вони почали дуркувати і колядку не доспівали. Потім один сказав, що якщо я дам йому самому 50 гривень, то він заколядує нормально і дозволить знімати. Такі-то колядницькі торги.
8 січня після Служби Божої, а цього дня церква відзначає Собор Пресвятої Богородиці, у селі колядує церковна коляда. Напередодні створюються декілька груп. Заколядоване дають на потреби храму.
У суботу ввечері засніжило – сіре, похмуре село вкрила біла снігова ковдра, що додало святкового настрою, радості, казковості.
Тетяна ГРИЦИЩУК, фото та відео автора