Як відомо, віночки для наречених плетуть із барвінку. Натомість у селі Малий Раковець, що на Іршавщині, нареченим плетуть віночок з гілочок кімнатної рослини – розмарину. Звичай дуже давній, на щастя, весільна традиція збереглася до наших днів.
Розмарин вирощують вдома або купують.
Плетуть віночок маточки (хрещені матері) у день весілля. Якщо вони відсутні з якихось-причин, то цю роботу виконують родичі молодої або молодого. Плетучи віночки вдома у молодих, у кожного окремо, співають:
– Вийся, вінку, вий,
Вийся, вінку, скорі,
Бо вже білі зорі,
На Іванкову (Марічину) головку,
На її (його) щасливу дольку.
Раніше віночок плети з гілочок, оздоблювали золотими стрічками, які приклеювали клеєм з муки та води. Згодом клей-пва замінив саморобний з муки та яєчний білок. Останніми роками у продажу з’явився каркас для віночка, отож стали обплітати його розмаринком.
Про тонкощі плетіння віночка кореспонденту «Карпатського об’єктива» розповіла Єлизавета Кукуль:
– Сплетений віночок оздоблювали. Одна маточка тримала тонку білу стрічку, а друга увивала. Потім увивала вінок червоною ниткою. У вузол не можна в’язати. З стрічки робили квітки, аби трималися, обмащували яєчним білком, клеєм.
Віночок маточка завиває у вишиту салфетку, раніше – у гарну носову хустку. Дружки, дружбове, молодь, тримаючись за руки, роблять коло і заигрують танок, під час якого грають на гармошці або звучить весільна музика. Староста кропить усіх свяченою водою, дотричі благословляє: «На щастя, на долю, на довгий вік». Присутні та гості сідають за стіл на перекус. Ідуть до церкви співаючи. Там молоді сходилися. Тепер молодий їде за молодою на машині з букетом, і разом ідуть до церкви. Традиції втрачаються, сучасне покоління переймає нову моду.
Під час обряду вінчання священик ставить каблучки на віночки, благословляє їх, потім віночки на голову нареченій і нареченому. Молодих обводить довкола стола тричі. Напередодні рідні наказують їм: під час обряду вінчання треба стояти рівно, пильнувати, аби віночок не впав з голови, бо так можна накликати біду та нещасливу долю у шлюбі.
– Маточка або перша дружка пришпилює віночок на коси молодої, а молодому на кишеню. На початку 70-х років, коли я виходила заміж, то молодому віночок ставили за крисаню. Тоді на голові молодої був гарний великий вінок, на той віночок маточка пришпилювала віночок з розмаринку. Понад рано, коли розходилася свальба, мати молодого знімала віночок з молодої. Старалися, аби віночок не впав, не пошкодився. Раніше було весело, гарно, цікаво,- зауважила Єлизавета Василівна.
Зберігають віночок удома у якомусь посуді, зазвичай у кришталевій салатниці чи вазі або глиняному глечику. Дехто ставить за образ Пречистій Діві, аби сімейне життя було під її покровом.
Любов Семенівна вийшла заміж 30 років тому. Її вінчальний віночок досі зберігається у глечику. Гілки висохли, але не осипалися.
Тетяна ГРИЦИЩУК, фото з архіву автора