Сьогодні, 28 червня, село Малий Раковець, що на Іршавщині, в зароці. Що це означає – у матеріалі нашого кореспондента.
У перший день Петрівки, а він припадає на понеділок, селяни не працюють на городі, в саду, на полі, із сіном, хоча у цей період триває косовиця і роботи, як кажуть, непочатий край. Такого звичаю малораківчани дотримуються давно, понад сто років, хоча точно сказати ніхто не береться. Люди дали обітницю, що цього дня утримуватимуться від сільськогосподарських робіт.
У селі переповідають історію, яка сталася давно із худобою та сіном.
Ось що розповів кореспонденту «Карпатського об’єктива» 72-річний Петро Васильович:
– Будучи малим дітваком, чув від старших людей таку історію. Багато років тому, ще за часів Австро-Угорщини, першого дня Петрівчаного говіня був такий випадок. Люди робили із сіном, і враз над селом здійнявся вітер, небо затягнулося чорними хмарами, почало збиратися на бурю. Вихор розкидав усе сіно, а декілька пластків, які вже готувались до оборогів, сіяниць, вітер підняв у повітря і поніс на сотні метрів. У цей же час череда, яка випасалась на лазі, збидзилася і почала тікати долі селом. Худоба не реагувала на команду-прохання чередарів зупинитися. Корови тікали так, що молоді чередарі не могли їх догнати, просили допомоги у селян, яких зустрічали дорогою, але і ті не могли нічим зарадити. За 15 кілометрів на четвертому селі, чи то у Дубрівці чи у Зарічеві, збуджену та втомлену худобу люди, які копали городину, зупинили з мотиками. Скот був дуже наляканий, ледве стояв на ногах. І тоді село зареклося, дало обітницю не працювати із сіном.
Ганна вийшла заміж до сусіднього села Великий Раковець, але дотримується звичаю рідного села.
– У невістках була недовго, декілька років. У понеділок була файна погода, люди робили із сіном. Після обіду почало збиратися на бурю. Господарі поспішали скласти сіно у пластки, занести до оборогів, бо гіршого нема, як у сухе сіно вллє дощ. Думаю: іду і я та зберу сіно, я ж живу у Великому Раківці, а тут цього дня роблять. Взяла вила, почала збирати сіно в пласта – і тут як здійметься вітер, то все моє сіно підняв у воздух, порозмітував по деревах. Лишилася я тої роботи і відтоді цього дня не працюю із сіном, – розповіла свою історію пані Ганна.
Цього дня у Покровській церкві священик править службу за худобу.
Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора