На Закарпатті розпочалася косовиця: сіно нікому не треба і задарма

На Закарпатті розпочалася косовиця-2021. Чим вона відрізняється від попередніх років, як сушать та заготовляють корми на зиму для домашніх тварин  – про це у матеріалі кореспондента “Карпатського об’єктива”.

– На календарі 14 червня, а село ще не кошене, – констатує факт Петро Васильович з Малого Раківця, що на Іршавщині. – Косити мусай, а сушити ніяк: майже щодня дощ, вітряно, холодно.  Надворі +10 – +12. Та як буде сохнути? Для сіна треба +25. Цього року трава виросла велика і густа, у стеблах багато соку. Мені 72 роки, але таку траву в саду та на дарабі вижу вперше. Тепер трави доста, але нема кому їсти, бо люди продали корови. Ми теж продали корову два роки тому, бо біля худоби треба ходити, вчасно годувати, доїти, а ми, пенсіонери, уже не маємо здоров’я. Залишили у господарстві дві кози, щоб мати своє молоко.

Тим, у кого є худоба у хліві, малораківчани пропонують  косити і брати  задармо сіно, але бажаючих нема, бо у всіх трава наросла, люди не знають що робити зі своєю. За радянських часів люди косили колгоспні поля за десятий пласт, викошували всі шанци, аби заготовити корми на зиму. Тоді у кожному дворогосподарстві була корова-дві, телиця, бичок, мінімум одна коза. А тепер одна корова на вулицю.

Така ж ситуація і в інших селах Іршавщини: сіно є, а їсти го нема кому. В Загатті господарі косять, сушать, а потім спалюють. “Для чого складати сіно в оборіг, якщо хосноватися не буде і ніхто його не купить? Ліпше нараз го спалити і не морочити собі голову”, – каже місцевий житель пан Юрко.

Іван Іванович із села Гуняді, що на Берегівщині, розповів кореспонденту “Карпатського об’єктива”, що у їхньому селі поголів’я великої рогатої худоби також суттєво зменшилося: раніше у кожному господарстві була корова, 130 корів у невеликому селі, а тепер і 30 не набереться. У зв’язку з цим і виникла проблема зі збутом сіна. Дехто залишає поле некошеним, але це найгірший варіант, бо потім поле дичавіє, заростає чагарниками.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора