У мікрорайоні (присілку) Перечина – Яслищі є два кладовища, але чомусь згадують тільки єврейське. На пагорбі на провулку Суворова є християнське кладовище, на якому журналістка виявила поховання 1915 року. Про це редакцію «Карпатського об’єктива» повідомила наша кореспондентка.
Побувала я тут вперше, бо досі не знала про це кладовище. Територія огороджена, довкола насаджені кущі форзиції. Біля входу облагороджений майданчик, є сміттєвий контейнер для цвинтарних вінків та квітів. Справа встановлений навіс, критий бордовою металочерепицею. За словами Ірини Гирявець, тут, буває, деякі родини проводять комашню за покійним, особливо практикують так робити протягом останнього року, дотримуючись карантинних обмежень, аби не йти в кафе чи влаштовувати поминки вдома. Цей навіс є доброю згадкою про Сергія Попова, який передчасно пішов із життя 6 січня 2018 року в 45-річному віці.
– Сергій дуже багато зробив для мікрорайону, церкви, цвинтаря, – зауважила Ірина Михайлівна. – Його життя, на жаль, обірвалось у розквіті сил. Нехай спочиває з Богом, а земля йому буде пухом. Світла йому пам’ять. Похований на цьому кладовищі.
На цвинтарі є давні і свіжі могили, багато поховань 70-80-х років минулого століття. Могили доглянуті, мають надгробки, встановлені пам’ятники. На деяких тільки хрести, таблички із іменами покійних відсутні.
Привернули увагу поховання посередині кладовища із залізною огорожею, на якій є напис латиникою LUDWIG KOZAR UZHOROD. Видно, цей чоловік робив цю огорожу. На місці поховань встановлена біла кам’яна брила, на ній викарбуваний хрест лежачи та квіти. Прізвища померлих написані латиницею. Йозеф Вернер похований 1931 року, а Анна Вернер – 1915 року. Можливо, це було подружжя.
На території є два цвинтарні великі хрести з розп’яттям Ісуса Христа. Біля них залишки свічок та лампадок, які люди запалювали під час панахиди.
Серед померлих багато людей з прізвищем Козел та Зайдел. Віра Василиха розповіла мені, що це її родичі.
– Зайдел – моє дівоче прізвище. Дідо писався Зайдел, був із 1900 року. Казав, що родився під Краковом, що поляк, айбо записаний, що родився ту, у Ворочеві. Я тому не надала значення, не розпитала діда що й до чого, де саме родився. Моя баба писалася Козел. Той бережок, – показує пані Віра на пагорб напроти своєї хати, – був єдної Козлової фамілії. Від потока до тої вулиці були зАгороди нашої родинИ. Он у тій хижі родилася моя мама.
Пам’ятаю, моя баба ходила туди на кладовище і доглядала гробики своїх предків, родичів. Не можу сказати, скільки років здійснюються там поховання. Ховають тут людей, які народилися та жили в Яслищі.
Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора