Мрія юності, вдячні випускники-медики і чудовий ювілей Маргарити Дубей

Вона виховала не одну плеяду медсестер та фельдшерів, усе життя присвятивши підготовці медичних працівників середньої ланки в Хустському базовому медичному фаховому коледжі. Щороку в її день народження – 20 лютого – із різних куточків світу линуть теплі привітання від вдячних випускників, для яких Маргарита Дубей назавжди залишається не просто висококваліфікованим фахівцем, мудрою викладачкою та наставницею, але й другою мамою. Її знання, досвід і мудрість допомогли багатьом знайти свою дорогу в медицині, та головне – навчили бути відданими справі, поважати людей, любити життя, цінувати кожну його мить.

Народилася Маргарита Михайлівна 1956 року в мальовничому селищі Вишково. Донечкою-первістком стала в люблячій родині подружжя Майорів. Найстарша серед трьох сестричок, вона завжди була і є для них взірцем родинної любові, справжньої підтримки в будь-яких життєвих ситуаціях, берегинею родинно-сімейного вогнища, прикладом жіночої мудрості, а ще – «паличкою-виручалочкою», яка завжди прилине на допомогу (як медик і сестра). «Найперше – бути людиною», – її життєве кредо, передане в спадок мудрими батьками від діда-прадіда.

Зростала Маргарита допитливою, кмітливою, дуже сміливою та самостійною дівчинкою. Уперто й цілеспрямовано знаходила розв’язок будь-якої важкої задачі з математики, володіючи гострим природним розумом та мудрою інтуїцією. Після закінчення 8-го класу, маючи всього 14 років, самостійно поїхала в Хуст вступати до медичного училища. Сила-силенна прочитаних книжок, наполегливість у досягненні мети, підтримана непереборним бажанням допомагати людям, зробили свою справу – Маргарита вступила з першого разу.

Навчання давалося легко, бо фах був до душі, і стежина, яку обрала юна студентка, виявилася доленосною. Роки в училищі промайнули дуже швидко: постійні лекції, семінари, а потім ще й практичні заняття, на які студентів відправляли до лікарень та поліклінік майже щодня. До навчання Маргарита ставилась з усією серйозністю, бо вже тоді розуміла величезну відповідальність медичного працівника, де ціною помилки може стати життя людини.

Закінчивши з відзнакою медичне училище, планувала продовжити навчання в Івано-Франківському медінституті. Однак, отримавши четвірку на іспиті з хімії, з предмета, яким блискуче володіла, і не погоджуючись із рішенням комісії, дівчина забрала документи, так і не дослухавшись до порад викладачів продовжити вступні випробування. Адже вони бачили в ній великий потенціал та жагу до знань.

Відтак Маргарита влаштовується патронажною медичною сестрою в Хустській дитячій поліклініці. Згодом на запрошення керівництва санаторію «Шаян» переводиться на роботу лаборантом біохімічної лабораторії. У 1974 році вступає до УжНУ на біологічний факультет на заочну форму навчання, паралельно працює.

У 1976 році зустрічає своє кохання, майбутнього чоловіка Василя, якому віддала все серце та подарувала двох донечок. У той час серед молоді Хустщини була чудова традиція щороку в серпні збиратися на зустріч на мальовничому Менчулі. Саме там молоді люди познайомилися, а згодом поєднали свої долі. І ось уже майже 44 роки живуть пліч-о-пліч, разом долаючи всі труднощі та незгоди, розділяючи всі щасливі моменти, переживаючи хвилюючі миті…

Тішаться трьома внуками. Цікаво, що найстарший онук Богдан втілив її заповітну мрію – став студентом престижного вишу – Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова.

У 1980 році життєва стежка знову повертає Маргариту в місто над Тисою, до Хустського медичного училища, де вона розпочинає свою викладацьку діяльність. Перші два роки викладала біологію, хімію й мікробіологію, а з 1982 року – загальний догляд за хворими та основи медсестринства. Була куратором (академнаставником) багатьох груп. Ось уже 41 рік вона віддана обраній у юності справі, навчає навіть дітей своїх випускників. Є старшим викладачем, викладачем вищої кваліфікаційної категорії. Та найвищою оцінкою своєї праці, найціннішим подарунком на день народження вважає теплі відгуки студентів, які пам’ятають її науку та шлють найкращі побажання.

«Дуже багато було на вашому шляху в медучилищі студентів, які вас пам’ятають і згадують із теплотою. Ви вчили нас бути терплячими, мудрими. Багато разів треба було через себе переступити, щоб досягти поставленої мети, і ви завжди приходили на допомогу. Бажаю вам бути перш за все здоровою, витримки вам і наснаги».

«Дорога Маргарито Михайлівно, ви чудова і прекрасна людина, яка на все життя залишає дуже приємні спогади. Ви обрали правильний шлях, адже не знайти кращого за вас викладача. Найкращі практичні заняття із сестринської справи – це про вас, а тему «Розведення антибіотиків», яка так складно нам давалася, пам’ятаю як сьогодні! Ви найкращі! Чудова жінка, улюблена академнаставниця. Спасибі Вам за все!»

Такими щирими повідомленнями рясніє її сторінка в соцмережі «Фейсбук» та переповнений вайбер, а ця публікація хай стане справжнім сюрпризом для чарівної ювілярки на прохання вдячних випускників. Адже саме людська шана й повага є тим великим скарбом, справжнім подарунком долі, якого не купити в жодній крамниці світу, а можна тільки заслужити від нашого творця.

Богдана КЛЕКНЕР