Ужгородець про улюблене хобі: «Люблю риболовлю за красу нашого краю!»

Кажуть, що день, проведений на риболовлі, прирівнюється до маленького життя. Бо де ще можна насолодитися такими неймовірними світанками і заходами сонця, тихим шепотом води й очерету, і відчути себе частинкою цього прекрасного світу.

У другу неділю липня в Україні традиційно святкують День рибалки. 

Тож хто вони – рибалки і чому так люблять те, чим займаються? 

Риболовля – це, перш за все, спілкування з природою, а не набивання холодильника рибою. Так вважає ужгородець Борис Видиш, для якого риболовля – улюблене хобі вже довгі роки. 

– Коли приїжджаєш на водойму, а там – роздолля, тиша, чисте повітря і немає міської суєти. Парує водичка, качки літають, навкруги краса… У такі моменти єднаєшся з природою і насолоджуєшся нею, – розповідає Борис. 

Чоловік займається любительським рибальством майже все своє життя. Пригадує, що любов до цієї справи прищепив йому батько. Ще у шість років піймав свою першу трофейну рибу – 5-кілограмового головня. 

– Тоді я почувався справжнім рибалкою. Відтоді, мабуть, і з’явився потяг до риболовлі. Я виріс в Оноківцях. А ви ж знаєте, що з такою природою та такою кількістю водойм не полюбити риболовлю було просто неможливо. Починав я зі звичайної махової вудочки, а моя зустріч зі спінінгом відбулася десь після 20-ти років. Спочатку це був звичайний китайський спінінг, а вже пізніше я придбав якісну японську котушку. Звичайно, коли у мене з’явилася якісна вудка, то й виникли нові можливості для хорошої риболовлі, – розповідає чоловік.

Майже весь свій вільний час Борис проводить на риболовлі. Та й живе майже біля самої річки Уж. Тож, тільки-но з’являється вільний час – гайда на рибалку. Утім не Ужем єдиним. Чоловік рибалив майже на всіх водоймах Західної України. Але все-одно найбільше любить рідну Тису.

До риболовлі зазвичай готується ретельно. Складає снасті, прикорм і наживку. Заздалегідь копає черв’яків. Усі котушки мають пройти технічне обслуговування, спінінги мають бути ретельно упаковані. Звичайно, якщо їде ціла компанія, то потрібно подумати і про польову кухню, продукти харчування, наметове містечко, інвентар та обладнання. Тож збори досить довгі. Зате на рибалці Борис відпочиває і відновлює життєвий баланс.

–  Той, хто бодай раз побував на водоймі з вудкою, насолодився свободою, ні з чим незрівнянною радістю спілкування з природою і зловив першу в своєму житті рибу, ніколи цього не забуде, – ділиться враженнями чоловік. – Процес лову риби настільки захоплює, що з часом переростає у всепоглинаючу пристрасть. Це заняття мене настільки поглинуло, що зараз я навіть веду програму «Карпатське рибалля» на 21 Ungvar TV. Що стосується пори року, то найбільше рибалити я люблю влітку. Це дуже класно, бо можна й купатися, й рибалити, і спати під відкритим небом.

Найбільшою рибиною, яку довелося піймати Борису на спінінг, була щука близько трьох кілограмів. Ловив і крупного сома – 6 кг. Утім, найбільший улов – це амур вагою 12 кг (на карповий бойл). Упіймав його чоловік на озері Шаланки, що на Виноградівщині. 

Утім, чоловік наголошує на тому, що в риболовлі насолоджується самим процесом. 

– Потрібно пам’ятати, що риболовля – це, перш за все, єднання та спілкування з природою. Потрібно керуватися правилом «Зловив – відпусти!» Тому щосили ми стараємося боротися із браконьєрами та тими, хто забруднює русла річок. Іноді навіть риболовлю починаємо із розчищення водойми від сміття, – розповідає чоловік.

У сім’ї Видишів люблять рибалити всі. Навіть маленька донечка Софія. А дружина у всьому підтримує і спокійно відпускає свого чоловіка на рибалку.

Що стосується мрій, то Борис дуже хоче колись порибалити на лосося на Алясці, а також половити рибу у відкритому морі. 

– Це своєрідна філософія. Спокій думок, – каже чоловік. – Навіть якщо це не море, але тільки річка, вона сама собою очищає тебе і заряджає своєю енергією. Сам процес дозволяє багато подумати про життя та перемкнутися. Загалом рибальство – це не про рибу, а про красу нашого краю.

Христина БІКЛЯН