Хустянин Василь Деяк – важкоатлет з душею митця

Ця історія трапилася 57 років тому й докорінно змінила світобачення тоді ще зовсім юного хлопчини із хустського Золотарьова Василя Деяка.

Одного погожого дня в його рідне село приїхав із показовими виступами найсильніший атлет того часу, знаменитий силач Іван Кротон-Фірцак. І долі судилося, щоб асистентом до своїх силових трюків він обрав не когось іншого, а саме 13-річного Василька. Юнак, від природи щедро наділений силою та міццю, зі своєю роллю справився вдало, чим заслужив похвалу знаменитого гастролера. Після завершення двогодинного виступу Кротон поплескав Василька по плечу, промовивши багатообіцяюче: «Буде з тебе чоловік», і подарував на згадку зігнуте з цвяха серце. Василько ж, вражений могутньою силою Кротона (до речі, деякі з силових трюків якого й досі жодна людина не в змозі повторити) того дня дав собі слово, що обов’язково стане схожим на нього, розвиватиме свою силу та міць. Так у життя Василя Івановича назавжди увійшов спорт, а саме такий його різновид, як важка атлетика.

Народився Василь Деяк 28 лютого 1950 року в сім’ї простих селян. Батько шоферував, мати, яка все життя сумлінно пропрацювала телятницею в радгоспі, у 1971 році була нагороджена орденом Трудового червоного прапора. З дитинства батьки привчали Василька до праці, до порядку та дисципліни. У рідному селі закінчив восьмирічку, продовжив навчання в Буштині. Після закінчення 11-го класу свій трудовий шлях розпочав столяром-червонодеревником на Хустському лісокомбінаті. Однак мрію дитинства – стати спортсменом-важкоатлетом – не полишав ні на мить: активно тренувався, знаючи, що наполеглива праця й систематичні фізичні заняття обов’язково приведуть до успіху та бажаних результатів.

Згодом до своїх лав покликала Радянська армія. Потрапив у спортроту. На першості збройних сил СРСР став першорозрядником, піднявши 140 кг. І ось тоді остаточно вирішив пов’язати своє життя зі спортом. Після армії, з якої вийшов молодшим лейтенантом, працював спортивним інструктором при Данилівському радгоспі. Опісля вступив до Львівського державного інституту фізичної культури на стаціонарну форму навчання. У 1974 році отримав звання майстра спорту Радянського Союзу – норматив виконав 5 грудня у Львові на республіканських змаганнях із результатом у ривку 125 кг та поштовху – 160 кг при власній вазі 82 кг. Ця подія стала переломною і в особистому житті спортсмена, який часто жартував: «Не женюся, поки не виконаю майстра». Так і сталося: уже за місяць, на Різдво, познайомився з майбутньою дружиною – лікаркою Мирославою. 31 травня 1975 року зіграли весілля. Цьогоріч відзначатимуть 45 років щасливого сімейного життя.

Після закінчення інституту Василь Деяк працює тренером із важкої атлетики в Хусті при райраді спортивного товариства «Колос». За два роки завзятого та ініціативного чоловіка призначають керівником товариства. Ось тут і реалізуються відмінні організаторські здібності Василя Івановича – за його ініціативи в місті над Тисою будують сучасну масштабну спортивну споруду для занять важкою атлетикою під промовистою назвою «Богатир». У цьому приміщенні він проводить спартакіади, організовує різні турніри, змагання між колективами.

Однак як людину, закохану в спорт, Василя Деяка не полишає бажання створити в місті масштабніший заклад, де можна було б активніше прищеплювати любов до спорту молодому поколінню. На щастя, його ідею підтримали й тодішні представники районного керівництва: В.Мондич, Ю.Плиска. Т.Орбан, Ф.Турчин – і в 1991 році на полі біля п’ятиповерхівок (район «Бартуші») розпочинається будівництво нового спортивного комплексу для Хустської ДЮСШ (заснована 12 жовтня 1954 року), яку Василь Іванович очолив з 1984 року. За п’ять років будівництво було завершене, і ДЮСШ стала улюбленим місцем для багатьох наймолодших хустян і не тільки. Різні часи переживав навчальний заклад, однак незмінними залишалися директор – Василь Деяк, який ось уже 36-й рік поспіль очолює ДЮСШ, – та, власне, найголовніше – його бажання виховувати здорову активну молодь. Саме він започаткував тут відомі футбольні змагання на призи братів Філаків, гандбольні – на призи колишнього гравця збірної СРСР Наталії Митрюк тощо. Наразі при школі діють секції великого тенісу, футболу, волейболу, легкої атлетики, вільної боротьби, установа має відділення у 8 селах району. Варто зауважити, що минулоріч Хустська ДЮСШ посіла третє місце у своїй підгрупі серед ДЮСШ області за результатами роботи. Особливо потішили, гордо зізнається Василь Іванович, юнаки-футболісти, які в складі ФК «Хуст» стали чемпіонами області під керівництвом тренера Миколи Буковецького. Загалом зі стін ДЮСШ завдяки талановитим наставникам вийшло багато спортсменів різного рівня. Чимало колишніх вихованців школи вирішили пов’язати своє життя з фізкультурою й надали перевагу навчанню на факультетах фізичного виховання у вузах. Варто зауважити, що й сам Василь Іванович, завершивши спортивну кар’єру (найбільшого успіху досяг на першості України в Запоріжжі, де став шостим), поставив крапку на активних виступах на помості й пересів на суддівський стілець. Тут він теж стрімко пішов по висхідній, досить швидко здобувши визнання. Йому довіряють суддівство на першостях СРСР з важкої атлетики, міжнародних турнірах. Призначається до трійки реферів, де комплектується збірна України для поїздки на Олімпійські ігри в Атланту. На суддівських теренах Василь Іванович досяг рангу рефері міжнародної категорії, яких на Україні можна перелічити на пальцях однієї руки. Окрім суддівства, активно займався тренерською роботою. У його активі 8 майстрів спорту, котрі не раз були переможцями та призерами обласних і всеукраїнських турнірів. А один із них – Василь Хвуст – став заслуженим тренером України, під керівництвом якого Любов Григорко здобула звання дворазової чемпіонки Європи і призерки першості світу.

Постійне перебування у вирі різноманітних змагань зробили Василя Деяка спортивним літописцем району. Багато років дописує в різні видання краю на спортивну тематику. Є членом Національної спілки журналістів України, відмінником освіти. З-під його пера вийшло унікальне видання під назвою «Спортивна Хустщина», яке, по суті, є енциклопедичною хронікою зародження та розвитку спорту в районі. Багато років тому цей непересічний хустянин відкрив у собі й любов до фотографії. Нині громадськість краю знає Василя Івановича і як самобутнього фотохудожника. У творчому доробку митця три фотовиставки: першу персональну відкрив з нагоди ювілею – 60-річчя, згодом була тематична під назвою «Пори року», третю присвятив 80-річчю проголошення Карпатської України. До слова, протягом десяти років його унікальні світлини прикрашають фоє зали, де відбувається традиційний гала-концерт стрілецької пісні «Красне поле».

Цікаво, що, маючи один із найбільших творчих фотодоробків на тематику важкої атлетики України, 2013 року був запрошений репрезентувати свої роботи на Хрещатику, а 2018-го за світлину під назвою «Портрет чемпіона», на якій сфотографовано Василя Вірастюка із легендарним презентом Кротона (серцем, зігнутим із цвяха), автор отримав перший приз на обласному фотоконкурсі «Закарпаття спортивне 2018». І сьогодні Василь Іванович не полишає творче хобі: до славного ювілею – 70-річчя, яке відсвяткував 28 лютого, – видав фотобуклет. Адже сивина на скронях у жодному разі не додала йому старості чи розчарувань. Навпаки, ювіляр каже, що сповнений сил та енергії й надалі творити, займатися улюбленою справою, яка поєднує в ньому мрії спортсмена й митця, адже все його життя присвячене спорту, а душа – творчості й мистецтву.

Богдана КЛЕКНЕР