«Усі мої вина – це мої діти» – відомий виноградар з Берегівщини відкрив таємниці народження сонячного напою

Закарпатські винні фестивалі виноградар з Берегівщини Іван Урста відвідує не часто. Єдиний фест, де його завжди можна побачити, – «Червене вино», що проводиться в Мукачеві напередодні Дня Василя. Виноградар каже: відзнаки та нагороди не мають для нього значення, хоч сам є багаторазовим переможцем та призером цього фестивалю-конкурсу. Головне, за словами Івана Урсти, що його вина люблять та цінують Адже, щоб їх покуштувати, щороку до нього їдуть любителі сонячного напою не лише з інших областей України, а навіть з-за кордону.

dav

Цього року відомий виноградар з Берегівщини традиційно представив свої найкращі сорти вин на мукачівському фестивалі «Червене вино 2020». Біля будиночка Івана Урсти ніколи не буває порожньо. Цінителів сонячного напою він не просто пригощає, але й із блиском в очах розповідає їм про сорти винограду, з яких він виготовлений, та показує світлини, зроблені на виноградниках.

– Скільки років ви займаєтеся виноградарством та виноробством?

– Любов до цієї справи прищепив мені ще мій дід. Саме він навчив доглядати за виноградниками. Я усвідомлюю, що на своїх плантаціях не працюю, а просто займаюсь улюбленою справою. Як закоханий, ніколи не дивлюся на годинник. Додому повертаюся, лише коли починає темніти. У радянські часи виноградники брав в оренду в колгоспі. Та потім усі вони були знищені. Згодом почав сам садити виноград. Так із кожним роком площі під виноградниками збільшувалися. Насправді ця справа нелегка, дуже багато треба вкладати сил та коштів, а ще більше любові. Бо кошти тут не найголовніше. Тепер у моєї родини 10 гектарів виноградників і приблизно 34 тисячі кущів. А для виготовлення вина я досі застосовую ті самі технології, що й мої прадіди: використовую прес та дробилку. Нічого людство не придумало нового у виноробстві за 5 тисяч років.

dav

– Яким вином пишаєтеся найбільше і чи є у вас улюблене вино?

– Усі вина – це мої діти. А вони для мене всі однакові, тому всіх їх люблю без винятку. Але так само, як батьки бувають не задоволені своїми дітьми, я теж намагаюся їх постійно вдосконалювати. Одне з моїх найвідоміших авторських вин – «Чорний доктор». Його рецепту понад 30 років. В одному келиху цього вина змішані п’ять сортів чи, кажучи по-іншому, п’ять характерів: трохи і українського, і угорського, і грузинського. Як скульптор виконує свою роботу чи художник пише картину, винороб купажує вина. Кагор, цвайгельт, нектар, черсегі, каберне – усі ці сорти в мене в насадженнях, загалом їх близько півсотні. Та вина я роблю лише з 15–20-ти. І купажу піддаються не всі сорти.

Кожен сорт особливий, і кожен має своїх прихильників. З незамінних для організму людини амінокислот більшість є у вині, а ще це джерело натуральних вітамінів та мікроелементів. Один хімік сказав, що вино – це реально існуючий фрукт, що ідеально зберігся. І вживати його можна протягом усього року.

– Які таємниці повинен знати виноградар, щоб створити особливе вино?

– Немає ніякої таємниці. Господар просто повинен знати, що виноград любить сонце і тінь ґазди, який щоденно над ним схиляється, доглядаючи лозу. Адже робота на виноградниках триває 365 днів на рік. З весни до осені та з осені до весни. Кожна операція має свій сенс, своє значення, щось пропустиш – уже не доженеш. Тепер, приміром, проводиться обрізка. Сподіваюся, до березня її завершити. Вино, як жінка, вимагає кохання і догляду, уваги і поваги. Коли дивлюся на кущі, душа радіє, я щасливий, що вкладаю в цю справу свої сили та любов.

А ще основа хорошого вина – якісно вирощений виноград. Фактично з одного куща можна зібрати і п’ять кілограмів, але воно не буде таким якісним. А вже якщо зберуть кілограм, то і якість його буде в п’ять разів вищою.

dav

– Які вина найбільше цінуються?

– Звичайно, витримані. Та молоде теж можна вживати. Протягом місяця вино фактично народжується. Через місяць або три його можна спокійно споживати. Воно ще бродить, кипить, бурлить. Але теж цінне, бо містить багато амінокислот та ферментів. Таке вино називається божоле. Та найбільше цінують вина витримані. Дозріває напій у дубових діжках у підвалах, де тиша і спокій, а температура повітря – від 12 до 14 градусів. Вино повинно набрати характеру, позиції. Свого повноліття воно досягає після 18 місяців витримки в діжці. Цікаво, що у винному погребі можна поринути в минуле. Варто лише відкоркувати пляшку та скуштувати трохи вина, спогади відразу перенесуть у той рік, коли воно було виготовлене. Я можу пригадати, яким було літо, коли дозрівав виноград, скільки тоді було сонця, а скільки дощових днів, бо і смак його залежно від цього відрізняється.

Вино, як і людина, народжується, досягає розквіту та старіє. Утім ніхто не знає, доки триватиме процес удосконалення цього продукту. А вже яке вино пити, сухе чи напівсолодке, – вибір кожного: кому що більше смакує.

– Як правильно треба пити вино? Чи існує якийсь особливий ритуал?

– Вино не п’ють – ним насолоджуються, його дегустують. Це не просто напій, це Божий дар. У Біблії вино згадується понад 1000 разів. І жодного разу горілка чи пиво. Бо вино створила не людина, а сам Господь: для душі, тіла та здоров’я. Коли я дивлюся на свої виноградники, розумію, що є лише виконавцем, а реальний творець цього унікального напою – Господь Бог.

– Яким має бути справжній винороб?

– Справжній винороб має сам вирощувати виноград, доглядати його та плекати, вкладати в нього свою душу й ділитися з ним своєю любов’ю. Лише тоді вино буде живим, справжнім та особливим.

Тих, хто робить вино на Закарпатті, багато, та людина має право називатися виноробом лише тоді, коли має хоча б гектар виноградників. Адже ця справа починається з моменту висадження лози. Мало хто хоче займатися виноградарством, бо воно затратне. Щоб закласти гектар винограду, треба вкласти не менше 200 тисяч гривень. На підготовку ґрунту та придбання саджанців, а за кілька років ще стільки ж на догляд. І лише років через п’ять плантація почне давати свої перші плоди.

Далі виноградник працюватиме на вас, і лише Бог знає, скільки років. Може, 80, а може, і сто. Найголовніша проблема в тому, що наразі нас, виноградарів, не визнають на законодавчому рівні. Такого поняття як приватний виноградар в Україні немає. Якби у влади було бажання допомогти, це могло б відродити виноробну галузь, яка колись годувала тисячі людей. Виноград в Україні росте лише на певних територіях: це Крим, Одеса, Миколаїв, Херсон і Закарпаття. Та центром виноградарства на сьогодні є Одеса. Хоча могло би бути й Закарпаття, бо природа подарувала нам м’який клімат та особливе гірське повітрям.

Світлана КОМЛЄВА