Свинський базар в Ужгороді: від старого цуря до антикваріату

Що таке Свинський базар, або ж «Свинячка», ужгородцям пояснювати не треба. Всі знають, що це стихійний ринок у мікрорайоні Радванка – поруч із ринком «Нива».

Власне, сам ринок виріс на місці колись величезної «Свинячки» – стихійного ринку, на якому щонеділі продавали свиней і усілякий крам, переважно вживаний. Назва «Нива» якось не прижилася. І тепер тут речовий ринок «Радванка», на якому речі значно дешевші, аніж на Краснодонців, П’яному базарі. Є і багато точок із секонд-хендом. Діє торговиця тільки у неділю.

Кореспондент «Карпатського об’єктива» побувала на блошиному ринку, намотала кола серед мотлоху і поспілкувалася з людьми, які, аби звести кінці з кінцями, принесли-привезли усякі речі з дому і готові продати його за копійки. Більшість продавців – це беззубі та забідовані пенсіонери, переважно жінки.

Зранку, вдосвіта, натовпи людей приходять на базар і на розстелених ковдрах та клейонках розкладають свій крам. Чого тільки тут не побачиш: старе цуря, посуд, антикваріат. Із журналістом спілкуються неохоче, навідріз відмовляються фотографувати, лише декілька дозволило сфоткати товар. «Ганьба, але що маю робити, якщо життя заставило?! – гірко каже сивочола жінка років 70. Ледве стримує сльози. – Робила м уборщицьов, пенсія мала. Живу сама, чоловік помер п’ять років тому». Свої та чоловікові речі продає недорого – від 15 грн. Хустки, які у 80-х роках минулого століття були дефіцитом і коштували 25 грн, готова віддати за 20 грн. Моя співрозмовниця зізналася, що щаслива, якщо вторгує сотню.

Згорблена бабуся років 80 продає дитячі речі. На одній купі одягу лежить картонка з написом – 5 грн, на іншій – 10 грн. Потенційні покупці навіть не зупиняються.

Чоловік у чорних штанях та темно-зеленій куртці продає велосипед. «Онучка виросла, висока і струнка як модель, навчається в університеті на юриста. Велосипед добротний, скати нові. Такий коштує щонайменше дві з половиною тисячі, а я продаю за 1200», – обережно знімає листок, який занесло вітром.

Жінка у чорних окулярах тримає в руках чотири жіночі блузки: дві білі, одну зелену та синю з білими цятками. За кожну просить сотню. «Блузки як нові, не зачухані, не застірані, – нахвалює свій крам. – В магазині такі коштують по 500 грн. Коли ходила на роботу, то старалася гарно одягатися. Тепер сиджу з онуками. Одягу повні шафи, залишаю улюблені плаття, інші несу на базар. Називаю доступну ціну, але, буває, продаю дешевше. Базар – є базар: за скільки беруть – за стільки продаю».

– Акція «Беріть дашто. Дешево. Мало не задарь» – зазиває відвідувачів блошиного ринку веселий ром, виблискуючи золотими фіксами. Серед одягу та посуду бачу рожеву грушу для клізми, пляшки з-під горілки, коньяку, книги, фігурки козаків, лебедів, ляльки, родом із Союзу, залізні праски, якісь залізячки, допотопні телефони.

Любителів покопатися у старовині минулої неділі було багато – надворі стояла тепла сонячна погода. Більшість відвідувачів «Свинячки» все ж таки додому поверталася з покупками.

– Накупувала своїм трьом школярам дві сумки одягу на тисячку. На осінь хлопці матимуть і куртки, і кофти, і взуття. Алінці купила плаття і дві пари джинсів. За новий одяг довелось би заплатити втричі чи вп’ятеро більше. На чому можна, на тому економимо, – розповіла пані Валентина.

В обідню пору люди починають пакувати речі до сумок.

– Но што, Маґдо, ци много сь днись уторговала? Повезеш даяк домі гроші, чи треба ти поміч? – звертається до своєї сусідки у чорному вусань у капелюсі з широкими полями. Личить йому, видно, не один десяток літ чоловік парадився, але шашіль таки поточив його фірмовий головний убір.

– Не дам ся узвідати. На кавиль та хліб буде, – відповіла сухо жінка, навіть не підвівши голови від сумки з речами, яку прив’язувала до саморобного візка, на колесах видно засохле болото.

– Но, тать не сердися, я фіґлюву з тобов. Не будь така серйозна. Знаєш, що файний настрій, фіґлі продовжують життя. Но, тать будь здорова, до слідуючої неділі, Маґдушко, чічко наша красна, – чоловік явно насолоджувався своїм красномовством. Увага сусідів та потенційних відвідувачів заводила його ще більше. Він продавав кришталь та чашки для кави і чаю з різними візерунками.

Ось так «Свинячка» торгувала, де продавці знаються, фіґлюють, спродують залежані речі вдома. О другій годині розбрелася до наступної неділі.

Тетяна Грицищук, фото автора