«Балет – це моє життя»: історія витонченої та граційної ужгородки Ніколетти Кіш. ФОТО

Балерини – тендітні та ніжні створіння, які, мов метелики, притягують та заворожують. Зовсім недавно ужгородка Ніколетта Кіш приголомшила мережу Інтернет своїми фото – позуючи біля Пішохідного мосту в балетному костюмі. До цього моменту, напевно, ніхто й не здогадувався, що в нашому мальовничому краї живе представниця такого витонченого та далеко не буденного виду мистецтва.

Ніколетта Кіш – чи не єдина в нашому краї професійна балерина. Уже три роки дівчина працює педагогом із хореографії в ужгородській арт-студії «НЕБО», проте час від часу їздить у турне з Харківською балетною трупою.

Перші кроки на музично-танцювальній ниві Ніколетта зробила у 6 років – батьки віддали її на навчання до Ужгородської дитячої школи мистецтв. Дівчинка обожнювала займатись хореографією і у віці десяти років її педагог, Людмила Ярова, порадила випробувати себе трохи в іншому напрямку.

«Вона запропонувала нам стати на пуанти – спеціальні туфлі для балету. Коли батьки купили мені мої перші пуанти, я була безмежно щаслива, хоча під час заняття ми одягали їх лише по декілька хвилин. Саме тоді у мене з’явилася мрія – стати балериною. Чи вийде це у мене, я не знала, однак була сповнена рішучості», – розповідає Ніколетта.

Фото: Анастасія Черкіс

Хоча здається, що 10 років – вік, коли запізно починати займатися балетом. Однак дівчина каже: ставати на пуанти радять не раніше дев’яти. У дитини лише формуються кістки, тому нога може просто деформуватися. Тим більше, після декількох років заняття танцями м’язи готові до такого навантаження.

Після завершення школи мистецтв, у віці 15 років, бажання займатися балетом у Ніколетти анітрохи не минуло – тоді її педагог запропонувала поїхати на навчання до Києва. «У нас просто не було де займатися балетом, а я ніяк не могла уявити свого життя без нього – я хотіла танцювати понад усе!» – каже дівчина.

На щастя, батьки Ніколетти повністю підтримали рішення дочки їхати до столиці, хоча відстань і давалась важко. Там домом для дівчини стала Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря. Зауважимо, що дівчина була першою, та й, напевно, останньою закарпаткою, що навчалася в цьому закладі. Тож балерина почала жити сама і могла приїздити до рідного Закарпаття раз на пів року.

– Вступні іспити були найцікавішими – ми мали станцювати номер, стоячи на пуантах. Після того, як я це зробила, до мене підійшла завідувачка й сказала: «Дитинко, як ти могла танцювати на зламаних пуантах?» Тоді я ще не розуміла, що пуанти теж мають свій строк служби – багато нюансів я почерпнула саме в академії.

Загалом Ніколетта навчалася в закладі протягом чотирьох років, закінчила з відзнакою та отримала диплом молодшого спеціаліста із напрямку «Артист балету, керівник дитячих аматорських колективів». Дівчина вирішила не залишатися в Києві та повернутися до рідного Закарпаття.

– Я поставила собі за мету – популяризувати балет на Закарпатті. Уже понад два роки я працюю з дітками і бачу в них запал, сподіваюсь, що він не зменшиться і в майбутньому. Потрібно прищеплювати любов до цього виду мистецтва, важливо, щоб люди розуміли балет, а не тільки дивилися на танець – на сцені розгортається ціла історія.

Наразі дівчина займається балетом і з дорослими – найстаршій її учениці 60 років. Проте перед тим, як стати на пуанти, потрібно пройти чималий шлях – підготувати до цього власне тіло, адже воно зовсім не звикло до балету. Починається все з розтяжок, підготовки ніг, спини, пресу та рук до правильної постави. Якщо регулярно займатися, то така підготовка займе до пів року.

– З віком наважитися займатися не просто, адже нога не розуміє, що від неї хочуть, – починаються судоми. Дітям у цьому сенсі набагато легше, вони значно гнучкіші.

Балерина часто їздила на гастролі – як під час навчання, так і після нього. На її рахунку – виступи у безлічі країн, серед яких Польща, Франція, Іспанія, Португалія та Індія. Перший гастрольний тур привів дівчину в мальовничу Францію, ще на другому курсі університету.

– Це був мій перший виїзд за кордон, перші враження від гастролей. Тоді ми були студентами, і всі артисти нас не любили, ставилися як до конкурентів. Попри це все, мені було дуже цікаво, я отримала величезний досвід. За півтора місяці ми об’їздили чимало французьких міст із постановкою «Лебедине озеро» – це перша партія, яку я вивчила.

Після того дівчина неодноразово гастролювала з Харківською балетною трупою. Загалом трупа складається з 25-30 артистів із різних куточків України. Під час гастролей вони просто не мають права хворіти – заміни їм немає. Тому артисти балету намагаються пристосовуватись до будь-яких умов, незважаючи на біль та слабкість, бути на вершині.

«Ми возимо із собою купу ліків. От під час гастролей у Мумбаї (Індія) ми мали по два виступи щодня протягом двох тижнів. У всіх уже боліли ноги, з’являлися травми чи просто «вилазили» старі. Тому ліки і наші перевірені методи дуже знадобилися», – розповідає Ніколетта.

Цікаво, що балет «Лебедине озеро» є найбільш популярним, адже його можна виконувати незалежно від пори року. Так, «Лускунчик» танцюють лише взимку, «Сплячу красуню» – навесні та влітку, а ось виконання «Ромео та Джульєтти» теж не прив’язане до сезону. Ніколетта зізнається, що, попри все, її улюбленим балетом є «Есмеральда». Саме партії з нього дівчина виконувала на випускному в академії в Національній опері України, разом із партнером.

Ніколетта каже, що оптимального віку для початку балетної кар’єри немає – є балерини, які у 35-40 років уже йдуть на пенсію, а є й такі, що у 50 ще хочуть вийти на сцену. Щоб не втратити форму, щодня потрібно займатися мінімум дві години, до цього додаємо ще й репетиції – навантаження серйозне. Крім того, важливо дотримуватися режиму харчування, адже якщо балерина не їстиме нормально, то не матиме сили на всі 100% виступити.

– Якихось суворих рамок щодо харчування немає, звісно, що у наш раціон не входять чіпси, пиво та піца. Обов’язково потрібно їсти м’ясо, а без шоколаду взагалі не уявляю собі життя балерин. Хоча дівчата, що мають схильність до зайвої ваги, тримають більш жорстке меню. Маєте розуміти, що основний акцент робиться на тренуваннях – якщо тренуєшся вдосталь, то й у харчуванні можна дозволити собі трохи більше.

Чи займаються балерини у спортзалі? Ніколетта робила спроби так займатися, однак при цьому потрібно дуже стежити за вправами: «Я займалася певний період і дуже накачала плечі, а це у балерин виглядає негарно. Тому тренер має вибрати вправи з урахуванням балетних уподобань – руки та спина не мають виділятися».

«Балет – це моє життя», – підсумувала нашу зустріч Ніколетта. В цих декількох словах – вся її любов до цього виду мистецтва. Маємо сподівання, що балерина зможе досягти мети, і балет на Закарпатті дійсно існуватиме.

Вікторія КОПИНЕЦЬ