Музика заради життя: мандрівний скрипаль влаштовує концерти просто неба

Ось уже 14 років він мандрує усіма містами України і влаштовує концерти просто неба. Його віртуозна гра на акустичній скрипці зачаровує, проникає глибоко в серце, змушує зупинитися бодай на хвилинку й насолодитися чарівною музикою.

Скрипаль Андрій Петров – частий гість на Закарпатті. І я не вперше насолоджуюся його виступом у рідному Хусті. Цього разу музикант подарував хустянам дивовижний концерт напередодні 8 березня. Місцем виступу обрав центральну вулицю – Карпатської Січі. Коли я почула звуки електроскрипки, мені на мить здалося, що цього разу королева інструментів у руках віртуоза звучить по-особливому. Не втрималася, підійшла ближче. Біля скрипаля – скринька зі збором коштів на лікування маленького хлопчика з Берегова. Діагноз – гідроцефальний синдром. Так, я не помилилася: цього похмурого весняного дня скрипка мандрівного маестро не просто звучала, вона благала байдуже не оминути її.

Андрій Петров родом із Дніпра. Закінчив Київську консерваторію із класу скрипки. У 90-х роках музикант працював у Кіровоградській філармонії. Проте доля склалася так, що змушений був виїхати в Польщу на заробітки. Однак і там не полишав музики. Повернувшись в Україну, вирішив сповна присвятити себе тому, що найбільше до душі. І ось уже 14 років подорожує містами України, даруючи вдячній публіці своє мистецтво. До слова, він офіційно зареєстрований підприємець і сплачує податки.

За спиною 48-річного музиканта – сім десятків населених пунктів, де він влаштовує вуличні концерти. Таке розмаїття концертів називає вільним мистецтвом.

“У кожному європейському місті є вуличні музиканти, які грають дуетами, квартетами, і це нормально. Я вирішив популяризувати такий вид мистецтва в Україні, адже ми хочемо до Європи. Мій концертний зал – це вулиця”, – розповідає Андрій.

Із собою чоловік має цілий інструментальний арсенал: колонки, скрипку, інші технічні засоби. Каже, що особливо полюбляє виступати на Закарпатті. Приміром, у Хусті дає концерт раз на квартал. Тут приємні й доброзичливі люди, щира публіка. Відзначає музикант і красу міста над Тисою.

“Хуст – гарне, відбудоване місто. Невеличке, затишне. Особливо красиве навесні. Граю і милуюся чудовим краєвидом – легендарними руїнами замку. Вони дихають історією. Колись обов’язково побуваю там. Та найбільший скарб – це люди. Місцеві. Вони завжди привітні, доброзичливі”.

“Загалом, побувавши у різних країнах Європи, переконався: українці – найдивовижніша нація, найкращий народ у світі. При нинішніх цінах і тарифах, у цей складний період наші люди не втрачають доброти, їхні серця не черствіють. Попри свої проблеми, вони не відвертаються від інших, кому потрібна допомога, намагаються зробити бодай маленький, але свій внесок у добру справу. Приміром, із вересня я взявся допомогти одній хорошій родині з Берегова, яку спіткало важке випробування. Своїми виступами я збираю гроші на довготривале лікування їхній хворій дитині. Це добрі знайомі близької для мене людини. Дізнавшись про їхню біду, я вирішив своєю музикою допомогти зі збором коштів на лікування. На руках маю всі довідки, що підтверджують діагноз. Щиро вірю, що з Божою поміччю нам вдасться допомогти дитині побороти недугу”, – розповідає музикант.

Гастролює скрипаль й іншими закарпатськими містами. Буває у Берегові, Виноградові, Мукачеві, Ужгороді. У кожному місті грає лише один день, бо переконаний, що виступ мусить бути так званою родзинкою для людей. Глядачі повинні чекати, коли музикант знову приїде до їхнього міста. Втім зізнається, що найбільше любить виступати у маленьких містах. Тут публіка щиріша.

“Прості перехожі – найкращі і найщиріші судді твоєї майстерності. Змусити перехожого своєю музикою зупинитися, послухати, оцінити – це багато чому вчить і багато важить. Найперше, розумієш, що відволікаєш людей, порушуєш їхній спокій, тому маєш робити це класно. Ця думка мотивує мене щоразу намагатися зіграти якнайкраще”, – зізнається маестро.

Концерт Андрія Петрова триває чотири години. Репертуар скрипаля доволі різноманітний: від класики до народних мелодій, а особливо полюбляє кельтські, ірландські, грецькі, італійські мотиви. На особливому рахунку – українські композиції. Приміром, у Хусті музичний твір українського композитора Мирослава Скорика, написаний ним до фільму “Високий перевал”, у виконанні вуличного скрипаля змушував перехожих зупинятися – попри свої нагальні справи і задуматись, що не варто скиглити й нарікати на складне життя, адже у когось набагато більше випробувань. А композиція Вівальді “Пори року. Шторм” просто перехоплювала подих. Що тут скажеш – класика безсмертна!

На жаль, більше про себе та свої творчі мандри музикант розповідати не став. Бо пояснив, що не може змушувати чекати присутніх слухачів. Додав одне: людина щаслива тоді, коли займається улюбленою справою, яка приносить задоволення. А якщо має можливість комусь допомогти – то це подвійне щастя.

Ось такий він – скромний і напрочуд талановитий скрипаль із Дніпра, що кілька років задає музичний настрій вулицям Хуста та інших закарпатських міст, робить їх яскравішими, а нас – добрішими та милосерднішими.

До нової зустрічі у місті над Тисою, шановний маестро!

Богдана КЛЕКНЕР