«Кантус» – хор, який дарує крила

Їх слухають затамувавши подих у маленьких провінційних залах і на світових аренах. Бо їхні виступи проймають до мурашок… Здається, симфонія цих голосів торкається найпотаємніших струн душі.

Минуло вже 26 років з часу першого виступу відомого камерного хору «Кантус». Відтоді багато чого змінилося. Утім залишилося головне – незмінна любов слухачів до цього колективу та його професійність.

Назва хору не випадкова. Слово «саntus» у перекладі з латинської означає «пісня», «спів».

– Історія «Кантуса» почалася в 1985 році з виступу на ювілейному концерті Михайла Кречка. Це стало свого роду дебютом, – розповідає диригент та засновник хору Еміл Сокач. – Тоді колектив був невеликим, проте склад із кількох осіб не завадив професійному становленню. У багатьох музикантів паралельно тривала й викладацька робота.

У 1986 році вирішили створити ансамбль старовинної музики (ансамбль – бо невеликий, а старовинної – бо хотілося поспівати щось таке, що мало виконується в регіоні). Ансамбль старовинної музики офіційно про себе заявив того ж року на Дні вчителя. Власне, виступ на професійному святі в Будинку вчителя колектив узяв за основу міцного старту, і ця мить для музикантів майбутнього «Кантуса» стала своєрідним днем народження. Восени 2016-го колектив відзначив 30-річчя. У 1992 році вийшло розпорядження голови виконкому Закарпатської обласної ради Михайла Країла про створення професійного камерного хору «Кантус». Це був старт професійної кар’єри колективу.

Нині хор «Cantus» – лауреат міжнародних конкурсів (1990, 1992), учасник хорових фестивалів та форумів в Угорщині, Італії, Австрії, Німеччині, Великобританії, Швейцарії, Франції та ін. У репертуарі хору – духовна музика, музика Ренесансу, українські народні пісні та твори українських композиторів, колядки, спіричуелси та джазові композиції. Серед акцентів насамперед сучасна музика. У 2009 роцi хор отримав почесне звання академiчного колективу.

Важливим етапом у творчості «Кантуса» була участь у міжнародному конкурсі хорової музики імені Б.Бартока в місті Дебрецені (Угорщина) 1990 року.

– Несподівано для себе на цьому конкурсі ми стали лауреатами. То був дуже важливий момент, адже до того про нас не знали навіть в Україні, а тут зібралося представництво з цілого світу, – розповідає Еміл Сокач. – Після цього хорового конкурсу, який входить до сімки кращих у Європі, «Кантусу» почала приходити інформація про подібні заходи з різних країн: Ірландії, Італії, Франції, Болгарії, Хорватії тощо. Далі ми поїхали на чемпіонат світу – престижний хоровий конкурс в Італії. Узагалі у нас було дуже багато гастролей. Напевно, найбільше запам’яталася мандрівка в Англію. Програма тоді була неймовірно насиченою. Навіть корінні англічани, які нас супроводжували, казали, що не бачили стільки цікавого. 1999 року вперше «Кантус» поїхав у концертне турне у Швейцарію, співпраця триває й досі.

Варто зазначити, що у 2001 році колектив організував в Ужгороді свій фестиваль під назвою «Фестиваль сучасної духовної музики». Ідеологом заходу став відомий піаніст Йожеф Ермінь. З неабияким успіхом та на високому рівні було проведено низку фестивалів, але 2014 року, коли мав відбутися 8-й, почалася війна на Сході України.

Хор відсвяткував своє 26-річчя й має безліч планів на майбутнє. Правда, поки що зберігає їх у таємниці. Утім в одному зізнається: безперервно працюватиме, аби відточувати свою майстерність та досягати нових вершин.

Христина БІКЛЯН